Належним відповідачем у справах про стягнення шкоди завданої органами досудового розслідування є держава в особі органу, посадові особи якої допустили порушення закону, а не Держказначейство (Київський апеляційний суд у справі № 752/19257/19 від 22.12.2021)

Фабула судового акту: Юристи звикли, що відповідачем у справі має бути конкретна фізична та/або юридична особа із зазначенням її даних: адреси, даних платника податків або державної реєстрації, засобів зв’язку тощо. І тому досить часто у окремих категоріях спорів, стороною у яких є держава, виникає проблема – кого саме слід зазначати відповідачем адже держава не має ані юридичної адреси, остання не проходила державну реєстрацію як суб’єкт господарювання тощо.

Насамперед така проблема з’являється при вирішенні судами спорів, пов’язаних із відшкодуванням шкоди завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Наразі Верховний Суд в цілому визначився з позицією хто ж саме є відповідачем у даних справах, а саме відповідачем є саме держава в особі Державної казначейської служби України, як органу, наділеного повноваженнями у спірних правовідносинах, яка у такиїх справах є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

Однак, у даній справі Київський апеляційний суд чомусь вирішив, що належним відповідачем має бути державний орган, посадовими особами якого права громадянина було порушено.

Згідно постанови Київського апеляційного суду, яке запропоновано до уваги особа, яку було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності звернулась до суду із позовом про стягнення з Державної казначейської служби на її користь моральної шкоди, яка полягала у незаконному притягненні до кримінальної відповідальності у розмірі 1440 мінімальних заробітних плат.

Районний суд з такими вимогами погодився і позов задовільнив у повному обсязі стягнувши на користь позивача 8 640 000 грн.

На таке рішення Державною казначейською службою та Офісом Генерального прокурора було подано апеляційні скарги.

Так ДКС у своїй скарзі послалась на те, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. Стягнення коштів з казначейства є необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

Суд апеляційної інстанції із такими доводами скарги погодився та у своїй постанові вказав наступне.

З аналізу норм ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), проте, у цій справі Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету, є єдиним відповідачем.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

У даній справі підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач вважав незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності органами досудового слідства та прокуратури, зокрема, слідчим управлінням Генеральної прокуратури України, а також застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та арешту всього належному йому майна в рамках цього кримінального провадження.

Отже, з урахуванням предмету позову та його підстав, належним відповідачем у даній справі є держава в особі Офісу Генерального прокурора, якого позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави є не орган казначейства, а держава Україна (ВС/КЦС у справі № 346/5428/17 від 10.11.2021)

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020)

Тяганина під час досудового розслідування є підставою для стягнення моральної шкоди на користь потерпілого (ВС/КЦС у справі № 201/7621/17 від 04.11.2020)

Складання незаконного протоколу про адмінправопорушення ВЖЕ не є притягненням до адмінвідповідальності, а тому про відшкодування моральної шкоди можна забути (ВС/КЦС у справі № 312/262/18 від 21.10.2020)

За бездіяльність, яка полягає у невиконанні зобов’язуючого рішення суду, із органу місцевого самоврядування стягується моральна шкода (ВС/КЦС у справі № 522/11325/16-ц від 26 серпня 2020 р.)

У спорах про стягнення шкоди спричиненої незаконними діями органу слідства відповідачем є ДЕРЖАВА, а не Держказначейство (ВС/ВП № 641/8857/17 від 25.03.2020)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 752/19257/19

Провадження: № 22-ц/824/12870/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Андрієнко А.М., Борисової О.В.

секретар Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України

та ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю.Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він у період з 05.03.2018 по 01.08.2018, тобто, 5 місяців, незаконно притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачала покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з конфіскацією майна, тобто, перебував під слідством, внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури. Прийнятим процесуальним рішенням у вигляді постанови про закриття кримінального провадження повністю доведений факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, а також незаконного арешту його, позивача, майна, що у своїй сукупності суттєвим чином обмежувало його права як громадянина. Наведені дії органу досудового розслідування і прокуратури спричинили йому значних моральних страждань, що відшкодовуються державою в повному обсязі, незалежно від вини службових осіб, відповідно до ст. ст. 1167 1176 ЦК України та положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду». Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності стан його здоров`я критично погіршився, у нього була діагностовано мієлополірадикулоневрит з течією по типу синдрому Гійєна-Барре з формуванням вогнища в спинному мозку, тетрапарез, виражені гіпотрофії м`язів правих китиці та передпліччя, сенсорно-рефлекторні розлади, порушення функції тазових органів за центральним типом, грубі порушення ходу, самообслуговування, функції правих кінцівок, у зв`язку з чим він проходив тривале лікування в медичних установах, про що об`єктивно свідчать медичні документи, додані до позовної заяви. Результатом вказаних захворювань стало встановлення йому з 12.02.2019 року ІІ групи інвалідності. Протиправне кримінальне переслідування, тривалий характер процесу доведення його винуватості порушили його звичний образ життя та спричинили моральні страждання і завдали шкоди його здоров`ю, особистому іміджу і діловій репутації. За наведених обставин просивсуд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури,у розмірі 1440 мінімальних заробітних плат, що на момент подання позовної заяви становить 6 009 120,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 рокупозов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства і прокуратури, у розмірі 1440 мінімальних заробітних плат, що на момент ухвалення даного рішення становить 8 640 000 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 тривало з 03.03.2018 року по 01.08.2018 року. Предметом дослідження експертизи, на яку позивач посилається в обґрунтування заявленого до стягнення розміру моральної шкоди, був психологічний стан ОСОБА_3 під час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Однак, жодної медичної документації за цей період, яка могла б спростувати або підтвердити тривалий психотравмуючий стан позивача, експертом не досліджувалось Під час проведення експертизи був допитаний лише ОСОБА_3 , жодних пояснень осіб, які не заінтересовані в результатах експертизи, та могли надати об`єктивні свідчення з приводу психологічного стану позивача, отримано не було. Медична документація, яка досліджувалась під час проведення експертизи, стосується перебування позивача на лікуванні з 16.10.2018 по 12.02.2019 року, тобто, після закінчення строку перебування позивача під слідством. При цьому, стан здоров`я позивача до притягнення його до кримінальної відповідальності взагалі не враховано, медична документація, яка б підтверджувала відсутність встановлених захворювань при проведенні вказаної експертизи, не досліджувалась. Окрім того, у позові взагалі не наведено конкретних і суттєвих обставин, в чому саме виражається завдана ОСОБА_3 моральна шкода, та не надано доказів на підтвердження розміру заподіяної позивачу шкоди у розмірі 8 640 000 грн. Поза увагою суду залишились і висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.11.2018 року у справі № 214/6982/13-ц, та у справах № 464/3789/17, 686/23731/15-ц. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України на обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначив, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. Стягнення коштів з казначейства є необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. Вважав, що судом не враховано положення Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та стягнув безпідставно завищений розмір морального відшкодування. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 серпня, 27 серпня, 14 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційні скарги не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора підтримала подану нею апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 та його адвокат Орлов В.П. заперечували проти апеляційних скарг, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, слідчим Головного управління Генеральної прокуратури України розслідувалось кримінальне провадження № 420014000000000838, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.08.2014 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 26, ч. 5 ст. 191 КК України.

У рамках розслідування цього кримінального провадження 05.03.2018 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у пособництві у вчиненні іншими особами закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

05.03.2018 року прокурором відносно підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з кримінального провадження № 420014000000000838 виділено кримінальне провадження № 42018000000000503.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2018 року було обрано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.

У подальшому строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжувався ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва до 4-х та до 6-и місяців.

29.09.2014 в автомобілі Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , який використовував ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2014, був проведений обшук.

03.05.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме на: легковий транспортний засіб Nissan Teana, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 ; транспортний засіб - причіп для човнів Одисей 5, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:010:0234, площею 0,0719 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:010:0235, площею 0,1498 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01.08.2018 року старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Ковальською О.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42018000000000503 від 05.03.2018 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

01.08.2018 року постановою прокурора Ковальської О.В. та 21.08.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_3 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0985516 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності з 12.02.2019.

Згідно висновку психологічного дослідження № 96 від 02.07.2019, події досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000000503 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке тривало 5 місяців, були значно психотравмуючими для нього ( ОСОБА_3 ); ОСОБА_3 завдано суттєвих і значних страждань (моральної шкоди) внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, а саме: незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання разом із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також незаконного арешту всього майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42018000000000503, що тривало 5 місяців; орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_3 складає 1440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи у цивільній справі № 752/19257/149 від 15.06.2021 № 26261/26262/20-61, події досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000000503 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України були психотравмуючими для ОСОБА_3 ОСОБА_3 завдано суттєвих і значних страждань (моральної шкоди) внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, а саме: незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного арешту всього його майна, а також незаконного повідомлення про підозру; орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_3 моральної шкоди складатиме 1440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності та вважав, що незаконні дії та рішення органів досудового слідства і прокуратури впливали на душевний стан позивача, змушували його нервувати, створювали позивачу дискомфорт, порушували його звичайний уклад життя, а отже призвели до порушення його моральних життєвих зв`язків. Від незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури, позивач зазнав страждань психологічного та фізичного впливу, що призвело до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, та інших негативних наслідків морального характеру, що в цілому є моральною шкодою.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб, органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, або суду.

Відповідно до частини сьомої статті 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи з Державної казначейської служби України моральну шкоду, хоча і вірно посилався на необхідність застосування до даних правовідносин положень ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», однак, не звернув увагу на зміст даної норми, а саме те, що шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), проте, у цій справі Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету, є єдиним відповідачем.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18, від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).

Зокрема, у пункті 44 вказаної постанови зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 вважав незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності органами досудового слідства та прокуратури, зокрема, слідчим управлінням Генеральної прокуратури України, а також застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та арешту всього належному йому майна в рамках цього кримінального провадження.

Отже, з урахуванням предмету позову та його підстав, належним відповідачем у даній справі є держава в особі Офісу Генерального прокурора, якого позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Проте, у цій справі позовні вимоги заявлені лише та безпосередньо до Державної казначейської служби України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Із змісту зазначених норм права слідує, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем та його представником таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак, в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не вирішив питання про можливість залучення до участі у справі співвідповідача, який у даній справі був третьою особою, без участі якого, висновок суду про підставність по суті позовних вимог не може вважатися обґрунтованим.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, розглянувши справу лише за участі Державної Казначейської служби України, яка є органом, що здійснює лише списання коштів з державного бюджету, і не залучивши орган, дії якого, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди, суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи, які необхідні для вирішення справи.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц та від 29 вересня 2021 року у справі № 623/2585/19.

Права суду апеляційної інстанції формувати суб`єктний склад учасників справи та, відповідно, залучати співвідповідачів цивільно-процесуальним законом не передбачено.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові, а відтак апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, понесені Державною казначейською службою України та Офісом Генерального прокурора за подання апеляційних скарг в розмірі по 14 407,50 грн кожний, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367 369 374 376 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 в інтересах Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Компенсувати Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 407,50 (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн 50 коп.

Компенсувати Державній казначейській службі України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 407,50 (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2021 року.

Судді