Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №910/23967/16 Ухвала КГС ВП від 01.03.2018 року у справі №910/23...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23967/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

учасників справи

позивача - не з'явилися,

відповідачів:
1. Бігдан А.В., 2. не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (головуючий - Зубець Л.П., судді - Алданова С.О., Мартюк А.І.)

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017

(суддя Лиськов М.О.)

у справі №910/23967/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

до 1) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 2 467 967,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України зайво стягнутих коштів у розмірі 2 467 967,79 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заявлена до стягнення сума грошових коштів є надмірно стягнутим виконавчим збором, який відповідачем-1 не було повернуто.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив суд зобов'язати відповідача-1 вчинити дії по поверненню надмірно стягнутого виконавчого збору у розмірі 2 467 967,79 грн та зобов'язати відповідача-2 повернути із Державного бюджету України на користь позивача зайво стягнуті відповідачем-1 грошові кошти у розмірі 2 467 967,79 грн.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів, що оскаржуються

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/23967/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень (01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 20А, ідентифікаційний код 05441447) грошові кошти в розмірі 2 476 967,79 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним стягненням сум виконавчого збору та 37 019,52 грн - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 залишено без змін.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення шкоди у розмірі 2 467 967,79 грн, завданої протиправними діями державного виконавця внаслідок стягнення виконавчого збору у вказаному розмірі.

Задовольняючи позов у цій справі, суди зазначили, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421).

Під час судового розгляду було встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП №20873650 від 26.03.2012 про стягнення з позивача 4 213
351,84 грн
виконавчого збору. Зазначена сума грошових коштів була списана та перерахована до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням від
04.05.2012 №1963. Вказані обставини не заперечуються сторонами у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області 19.06.2012 у справі №1/19 дії державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень щодо винесення постанови від 26.03.2012 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 4 213 351,84 грн в частині стягнення 2 467 967,79 грн виконавчого збору визнано неправомірними і в цій частині зазначену постанову визнано недійсною.

Суди дійшли висновку, що встановлені ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.04.2016 у справі №1/19 факти незаконності дій державного виконавця є преюдиціальними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та повторного доведення в межах розгляду справи №910/23967/16 не потребують. Відтак, за висновком судів, наявний повний склад правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування шкоди.

Таким чином, суди зазначили, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями державного виконавця, а саме у сумі 2 467
967,79 грн.


Здійснивши посилання на рішення Конституційного Суду України №12-рп/2001 від
03.10.2001 у справі №1-36/2001, згідно з яким не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади, суди в оскаржуваних рішенні та постанові вказали, що відшкодування шкоди може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету. Водночас, як зазначено вище, резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена судом так: "Стягнути з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень (01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"..".

Тобто суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що шкода відшкодовується державою за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, спірні грошові кошти стягнуто з Міністерства юстиції України. Крім того, відповідачем-2 у справі є Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, проте резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить інформації про зазначену юридичну особу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на приписи статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, пункт 12 постанову Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України та пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003, за змістом яких матеріальна шкода, завдана позивачу незаконними діями органів державної влади чи їх посадових осіб, повинна відшкодовуватись з Державного бюджету України у спеціальному порядку.

У касаційній скарзі скаржник наголошує, що матеріальна шкода, завдана позивачу неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими чи службовими особами, підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України. Тоді як відповідно до пункту 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, ст.25 Бюджетного кодексу України, саме Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування такої шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2018 поновлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017, відкрито касаційне провадження у справі № 910/23967/16 та призначено розгляд касаційної скарги у засіданні суду касаційної інстанції.

4. Аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини

Спір у справі стосується питання відшкодування шкоди, в порядку визначеному у статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на час вчинення виконавчих дій) передбачено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 Постанови від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону №202/98-ВР, ~law31~ і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 08.11.2017 у справі №6-99цс17.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинного на час вчинення спірних виконавчих дій) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до приписів частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", викладених у п. 101 Постанови від 31.03.1995 року № 4, судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Цивільне законодавство визначає (ст. 174 Цивільного кодексу України), що держава як самостійний учасник цивільних відносин, як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене майно, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).

В Основному Законі розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (ст.ст. 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 Конституції України та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56 Конституції України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Отже, Конституція України гарантує у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів органів державної влади.

5. Важливість належного виконання судового рішення

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від
25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

6. Принцип правової визначеності як складова принципу верховенства права

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є правова визначеність (legal certainty), згідно з якою юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. На це звертала увагу як Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у своїй доповіді "Верховенство права", схваленій на 86- му пленарному засіданні
26.03.2011 та у прийнятому 12.03.2016 на 106-му пленарному засіданні Контрольному списку питань для оцінки дотримання верховенства права, так і Конституційний Суд України у відповідних рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп,
29.06.2010 №17-рп, 11.10.2011 №10-рп.

Процедурний аспект принципу верховенства права базується на тому, що вимоги правотворчої та правозастосовної практики повинні відповідати певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " № 20372/11, § 65)).

7. Приклади різного застосування Верховним Судом норм права, які регулюють спірні правовідносини

Серед завч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" виділено забезпечення належного функціонування нового Верховного Суду як єдиного для всіх судових юрисдикцій суду касаційної інстанції. Зазначене завдання цілком кореспондується з положеннями ч.1 ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, згідно з яким Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України та забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Досліджуючи правове питання порядку вирішення аналогічних спорів у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування їх незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з'ясувала, що підходи до вирішення таких питань в різних юрисдикціях є відмінними.

Так, зазначаючи, що відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України здійснюється саме державою, суд по-різному підходить до питання визначення складу учасників справи (зокрема, відповідача) та формулювання резолютивної частини судових рішень у таких справах, хоча її зміст має вирішальне значення для належного виконання судового рішення.

Зокрема, у постанові Верховного Суду, ухваленій колегією суддів Касаційного господарського суду у справі №914/3068/16, суд залишив без змін судові рішення, що оскаржувались по справі про стягнення шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця, якими було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Урсоцбанк" частково. А саме: "Стягнуто із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (вулиця Левицького, 18, Львів, Львівська область, 79000, ідентифікаційний код 38008294) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) 49 915.00 грн. шкоди завданої протиправною бездіяльністю державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо..".

Проте колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
12.03.2018 у справі №753/11180/17, залишила без змін судові рішення у справі, якими: "Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь Особа-4 моральну шкоду у розмірі 2500,00 грн шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових коштів державного бюджету з відповідного відкритого для цього рахунку Державної казначейської служби України". При цьому, слід відмітити, що відповідачем у справі було Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі №1522/4089/12, дійшла висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції, виключивши з нього уточнення про стягнення моральної шкоди за рахунок коштів прокуратури та органу внутрішніх справ. Відтак, по суті залишивши таку резолютивну частину: "Стягнути з Державної казначейської служби України на користь Особа-1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 гривень. "

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі №377/490/17, скасувала рішення апеляційного суду та залишила в силі рішення Славутицького міського суду Київської області від 27.07.2017, яким: "Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державної Казначейської служи України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Особа-1 завдану неправомірними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду..".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши адміністративну справу №815/4347/14 та залишивши без задоволення касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про: "стягнення з Державного бюджету України на користь Особа-2.. суми боргу в розмірі.. шляхом списання коштів із спеціального рахунку Державної казначейської служби України для відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.."

8. Обґрунтування виключної правової проблеми, необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики

Забезпечення сталості та єдності судової практики щодо питання відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, має велике значення для належного виконання судових рішень та дотримання принципу правової визначеності як складового елементу принципу верховенства права.

На практиці виникають значні труднощі з визначенням суб'єкта, який повинен бути відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його службовою або посадовою особою. У випадках, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

На проблеми, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої органом державної влади, звертають увагу і науковці (див., наприклад, Білоусов Ю. В. Проблемні питання визначення відповідача у справах про стягнення коштів державного бюджету [Текст] / Ю. В. Білоусов, С. О. Іванов // Університетські наукові записки. - 2013. - № 4 (48). - С. 82-109; Спасибо-Фатєєва І. В. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності / І. В. Спасибо-Фатєєва // Університетські наукові записки. - 2014. - № 2 (50). - С. 117-129).

У науковій літературі висловлюється точка зору, відповідно до якої у всіх випадках, коли згідно з законом відшкодування шкоди покладається на державу, відповідачем у судовому процесі повинна бути саме держава. Орган державної влади, який заподіяв шкоду, та органи Казначейської служби повинні залучатися до участі у справі у процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідно до частин 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, більшістю від складу суду, що розглядає справу, та може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Зважаючи на наведені у цій ухвалі обставини, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що справа №910/23967/16 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях.

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, керуючись частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про передання справи №910/23967/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись, статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/23967/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 2 467
967,79 грн
передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

О. Мамалуй
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст