Земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства (ВС/КЦС у справі № 318/1274/18 від 20.01.2021)

Фабула судового акту: Принцип цілісності об’єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою визначений Земельним та Цивільним кодексами України. Проте у судовій практиці час від часу виникають питання пов’язані із застосуванням цього принципу, а тому деякі справи потребують роз’яснення ВС.

У цій справі позивач звернувся з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,18 га за набувальною давністю.

Так, він є власником житлового будинку, однак земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою матір’ю дружини.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що звертаючись до суду з позовом, позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Ч. 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позиція ВС: ВС касаційну скаргу позивача задовольнив частково рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, ВС зазначив, що до даних правовідносин не може бути застосована ст. 344 ЦК України, адже в розумінні ст. 344 ЦК України добросовісність володіння означає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Разом з тим, ВС звернув увагу на посилання позивача на ст. 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Позивач зазначив, що з 04 червня 2002 року він є власником житлового будинку. Право власності на цей житловий будинок позивач набув за договором дарування житлового будинку, але земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою тещею.

Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, ч. 1 статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Аналізуйте судовий акт: При придбанні будівлі до покупця НЕ переходить право власності на земельну ділянку, на якій ця будівля знаходиться, якщо таке право НЕ було оформлено продавцем до її продажу (ВС/КЦС у справі № 127/10011/18 від 19 травня 2020р.)

При відчуженні будинку право на земельну ділянку на якій він розташований припиняється та переходить до нового власника (ВС/КЦС № 364/515/19 від 26.12.2019)

Право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками МОЖЕ успадковуватись (ВС/ВП № 368/54/17 від 20.11.2019)

Узаконення прибудови до будинку напряму через суд неможливе, лише після звернення до компетентного органу, при цьому стаття 376 ЦК України не застосовується (ВС/КЦС у справі № 306/2140/17 від 18 квітня 2019р.)

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю застосовується не завжди або інколи важливіше, коли нерухоме майно було введено в експлуатацію (ВС/КЦС у справі № 363/4852/17 від 03 червня 2020 р.)

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (ВС/КАС, № 826/22842/15, 09.12.19)

Згадайте новину: До власника нерухомості АВТОМАТИЧНО переходить право користування землею під нею - прийнято Закон

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа №318/1274/18

провадження №61-6807св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю за касаційною скаргою на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року у складі судді

Васильченка В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду

від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Великознам`янська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,18 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

2. Позовна заявна мотивована тим, що 19 червня 1987 року він уклав шлюб із ОСОБА_3 . З того часу подружжя проживало разом із тещею

ОСОБА_4 у житловому будинку АДРЕСА_1 . 09 січня 1996 року шлюб між подружжям було розірвано, однак позивач залишився і далі проживати із ОСОБА_3

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті

ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок.

4. Указував, що з 04 червня 2002 року він є власником житлового будинку

АДРЕСА_1 . Право власності на цей житловий будинок позивач набув за договором дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв цей житловий будинок в дар. Однак, земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою

ОСОБА_4 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 була її дочка ОСОБА_3 , однак остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Зазанчав, що володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом.

6. Вважав, що оскільки він не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, єдиним способом набути право власності на землю можливо лише за рішенням суду.

7. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року позов залишено без задоволення.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов пред`явлено до неналежної особи. Клопотання про залучення відповідного співвідповідача чи заміну на належного відповідача позивачем заявлено не було.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області

від 29 серпня 2018 року у залишено без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області не заявлялись, а Великознам`янська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області не може бути відповідачем у даному спорі, оскільки вона припинена як юридична особа, і саме права Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області вирішуються рішенням суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у березня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалені у справі судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Суди неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що призвело порушення норм процесуального та матеріального права.

14. Суди не врахували, що позивачем було доведено наявність всіх необхідних умов для визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

15. Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

16. Поза увагою судів залишилось те, що відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, шо підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах справи. Права інших осіб не порушені.

17. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд був зобов`язаний за власною ініціативою залучити до участі у справі правонаступника, а саме - Кам`янсько-Дніпровську міську раду Запорізької області, оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду.

Доводи інших учасників справи

18. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 19 червня 1987 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

22. 09 січня 1996 року шлюб між подружжям було розірвано.

23. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

24. 05 лютого 2002 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 .

25. Земельна ділянка під вищевказаним будинком рахується відповідно до державного акту на право приватної власності на землю за

ОСОБА_4 .

26. Згідно з відповіді Кам`янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини, видачу свідоцтва ніхто не звертався, спадкова справа не заведена.

27. 04 червня 2002 року ОСОБА_1 став власником житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв цей житловий будинок в дар.

28. Земельна ділянка, на якій розташовано вказаний будинок у встановленому законом порядку не відчужувалась.

29. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач по справі Великознам`янська сільська рада припинена як юридична особа 21 травня 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

31. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

35. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Однією із підстав у відмові в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначав, що ОСОБА_1 позов пред`явив 07 червня 2018 року, відповідач Великознам`янська сільська рада припинена як юридична особа 21 травня 2018 року, тобто перестала бути суб`єктом правових відносин ще до початку звернення позивача зі своїми вимогами. Оскільки виниклі правовідносини не допускають процесуального правонаступництва, а тому, суд був позбавлений відповідно до приписів статті 55 ЦПК України, залучити до участі у справі правонаступника - Кам`янсько-Дніпровську міську раду Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яка після об`єднання громад є представницьким органом, який наділений повноваженнями на представництво інтересів територіальної громади с. Велика Знам`янка та м. Кам`янка-Дніпровська.

37. Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад регулює Закон України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

38. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

39. Згідно з частиною третьою та четвертою статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

40. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

41. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

43. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

44. Частинами першою та п`ятою статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

45. Розгляд справи неодноразово відкладався. Стороною позивача подавались заяви, у яких позов підтримувався та просив розглядати справу без його участі.

46. На а. с. 28 міститься заява виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, у якій комітет просив дану справу розглядати без їх участі. Проти задоволення позову не заперечував.

47. Зіславшись на те, що судове рішення у цій справі зачіпає права та інтереси Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, суд не дав жодної правової оцінки наведеній заяві, не з`ясував, чи не свідчить дана заява про намір ради приймали участь у процесі. Не вжив жодних дій для з`ясування даної обставини, зокрема, не заслухав думку позивача з цього приводу.

48. Наведені конкретні обставини у даній справі вплинули на порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий судовий розгляд та не відповідає ефективності цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства та принципу пропорційності у цивільному судочинстві (статті 2 11 ЦПК України).

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

50. Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

51. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

52. Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

53. Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

54. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

55. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

56. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстави для визнання за позивачем права власності на вказане майно з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

57. Водночас, колегія суддів звертає увагу на наступне.

58. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 , серед іншого, посилався на положення статті 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Зазначав, що з 04 червня 2002 року він є власником житлового будинку

АДРЕСА_1 . Право власності на цей житловий будинок позивач набув за договором дарування житлового будинку. Зазначав, що земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою

ОСОБА_4

59. Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

60. Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

61. Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

62. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

63. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

64. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

65. Суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що з 04 червня 2002 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв цей житловий будинок в дар. Земельна ділянка під вищевказаним будинком рахується за першим власником ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю

66. Суд у повній мірі не перевірив доводи позивача, які він указував у позовній заяві, про те, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку.

67 . Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

68. Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

69. Оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

70. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 20 лютого 2019 року скасувати.

4. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук