25.04.2019 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Узаконення прибудови до будинку напряму через суд неможливе, лише після звернення до компетентного органу, при цьому стаття 376 ЦК України не застосовується (ВС/КЦС у справі № 306/2140/17 від 18 квітня 2019р.)

Фабула судового акту: Цікаве та актуальне рішення щодо процедури та нормативних підстав для узаконення прибудов до житлових будинків, яке роз’яснює взагалі, коли у суду виникає право  розглядати питання про визнання права власності на самобуди по суті, та відповідно до яких статей закону це повинно відбуватися.  

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання  права власності на самочинно збудовані прибудови до двоквартирного житлового будинку, в якому позивач є власником однієї із квартир.  Відповідачами виступили орган місцевого самоврядування, місцеве БТІ, третьою особою сусід, який заперечував проти прибудови. Здавалося у позивача було все  для узаконення: власність на земельну ділянку, на якій розташований будинок, дозвіл органу місцевого самоврядування 1986 року на будівництво гаражу, будівельна амністія самобудів "до 1992 року", дозвіл 2006 року на узаконення самовільно добудованої літньої кухні, інвентарна план-схема домоволодіння, тощо.   

Проте за скаргою сусіда рішення суду було скасовано судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції погодився із судом апеляційної інстанції та відмовив у задоволенні позову.

ВС назвав 2 базові причини відмови у таких випадках.

По-перше – поширене у народі розуміння, що самобуди можливо просто так узаконювати через суд маючи лише технічний паспорт або наприклад проект реконструкції не відповідає дійсності. Це омана. Суд не може брати на себе функції компетентних державних  чи самоврядних органів.  Звертатися до суду з метою узаконення незалежно від формулювання позовних вимог зацікавлена  особа може лише після звернення в установленому порядку до компетентного органу та наявності доказів що вже існує спір між заявником та цим органом про право (власності). Тобто для розгляду судом питання по суті необхідне попереднє звернення і бажано відмовне рішення чи хоча б лист- відписка.  

В нашому випадку у матеріалах справи відсутні відомості про спроби позивача оформити право власності на прибудови до будинку у позасудовий спосіб.

По-друге посилання на статтю 376 ЦК України - самочинне будівництво як обґрунтування для визнання права власності на прибудови до житлового будинку є неправильним. Будинок за земельній ділянці із прибудовами розглядається як садиба (ст. 381 ЦК України), тобто відповідно до статті 186 ЦК України будинок є головною річчю, а прибудова (гараж, літня кухня) -  приналежністю.  

Зокрема, ВС підкреслив, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК України при вирішенні справ за позовами:

- про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир;

- про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди;

- про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Отже, хоча ст. 376 ЦК України і зручна для узаконення самочинного будівництва в нашому випадку застосування її судом першої інстанції є помилковим.   

Аналізуйте судовий акт: Самобуд не підлягає виділу чи поділу на підставі ст. ст. 364, 367 ЦК України бо НЕ є нерухомим майном (ВС/КЦС у справі № 750/4445/17 від 04 квітня 2019 р.)

Визнання судом права власності на самочинно збудований об'єкт пов’язане не з правомірним користуванням землею в минулому, а лише з наданням її під об'єкт вже після його будівництва (Рівненський апеляц. госп. суд, справа № 918/120/16 , 06.07.17)

Сама по собі відсутність у забудовника дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва (ВАСУ у справы № К/800/10396/16 від 22.02.17р.)

Позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує його законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва ( ВСУ у справі № 6-137цс1)

Позови ДАБІ про зобов'язання знесення самочинного будівництва повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства (ВС/ВП № 161/14920/16-а від 11.04.2018)

 

 

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 306/2140/17

провадження № 61-47454св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - Свалявська міська рада Закарпатської області,

відповідач - комунальне унітарне підприємство «Свалявське РБТІ»,

особа, яка не брала часть у справі - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі суддів Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області (далі - Свалявська міська рада), комунального унітарного підприємства «Свалявське РБТІ» (далі -                            КП «Свалявське РБТІ»), вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив визнати за ним право власності на самочинно збудовані прибудови до будинку -квартири за адресою: АДРЕСА_1, а саме: гараж під літерою «В», комори - літньоїкухні під літерою «Г», закритої веранди під літерою «а».

Позов мотивовано тим, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1. До даного будинку, ним прибудовано веранду, металевий гараж та літню кухню.

Позивач посилається на те, що ним отримано відповідні дозволи на будівництво, однак працівники КУП «Свалявське РБТІ» відмовляють в оформленні відповідної документації та видачі свідоцтва, посилаючись на необхідність сплати коштів за виготовлення інвентарної справи, яку позивач відмовляється оплачувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Свалявського районного суду від 21 червня 2018 року у складі судді Ганчак Л. Ф. позов задоволено.

Визнано за позивачем право власності на добудови: збірного металевого гаражу під літерою «В», комори - літньої кухні під літерою «Г» та закритої веранди під літерою «а» за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки за вищевказаною адресою. Рішеннями Свалявської міської ради від 19 червня 1986 року надано дозвіл на будівництво тимчасового збірного гаражу, рішенням Свалявської міської ради від 20 червня 2006 року надано дозвіл на узаконення самовільно добудованої літньої кухні. В інвентарній справі у план-схемі домоволодіння, яке належить позивачу, відображено добудови веранди, літньої кухні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статями 328376 ЦК України для визнання права власності позивача на самочинне будівництво.  

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання узаконення прибудов до житлового будинку (приналежностей до головної речі) вирішується у позасудовому порядку, тому у даному випадку стаття 376            ЦК Українине підлягає застосуванню, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права і обов'язки ОСОБА_5, а самочинні прибудови, в тому числі і гараж, не порушують її прав, як власника сусідньої квартири, та побудовані раніше, ніж остання набула права власності на 3/4 частин житлового будинку і сараю під літерою «Б» за адресою: АДРЕСА_2.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував наявність дозволів на добудови, а також того, що ці споруди зведені до 05 серпня               1992 року. Тому не підлягають введенню в експлуатацію.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Власником будинку АДРЕСА_1 була дружина позивача ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та після її смерті право власності на будинок зареєстровано за позивачем.

За життя ОСОБА_6 зверталася до Свалявськї міської ради із клопотаннями про надання дозволу на проведення добудов до будинку та рішенням Свалявської міської ради від 19 червня 1986 року їй надано дозвіл на будівництво тимчасового збірного гаражу.

Рішенням Свалявської міської ради від 20 лютого 1992 року ОСОБА_4 надано дозвіл на добудову закритої  веранди до будинку.  

Рішенням Свалявської міської ради від 20 червня 2006 року позивачу надано дозвіл на узаконення самовільно добудованої літньої кухні до власного житлового будинку та покладено на позивача виготовлення технічної документації на даний об'єкт.

З технічного паспорту на даний будинок вбачається, що його приналежностями є: веранда під літерою «а», сарай під літерою «Б», гараж під літерою «В» та літня кухня під літерою «Г».

ОСОБА_5 є власником 3/4 частин житлового будинку та сараю під літерою «Б» за адресою Закарпатська обл., АДРЕСА_2.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на вказані вище прибудови, які знаходяться на земельній ділянці, що є спільним двором обох квартир №№1,2, позивач послався на статтю 376 ЦК України.

У позасудовому порядку щодо оформлення прав на вищевказані об'єкти нерухомості до відповідних органів у передбачений законом спосіб позивач не звертався.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При розгляді справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.  

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Не може бути застосовано правила статті 376 ЦК Українипри вирішенні справ за позовами:

- про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир;

- про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди;

- про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Установивши, що літня кухня під літерою «Г», закрита веранда під літерою «а» та збірний металевий гараж (який є тимчасовою спорудою), відповідно до положень статей 186381 ЦК України є приналежністю до основної речі - будинку, та зведені після набуття права власності на цей будинок, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на вказане майно на підставі статті 376 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд правильно виходив з того, що порушення прав позивача та, як наслідок, необхідність їх судового захисту не встановлено, оскільки останній не звертався у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на вказане вище майно та не позбавлений можливості такого звернення в подальшому.

Наведеними вище нормами та встановленими апеляційним судом обставинами, зокрема щодо статусу майна, право власності на яке просить визнати позивач, спростовуються доводи позивача, в тому числі його аргументи, викладені у касаційній скарзі.

Посилання у касаційній скарзі на наявність рішень міської ради про надання дозволів на будівництво, не спростовують висновків апеляційного суду щодо статусу цього майна та непоширення на нього положень статті 376 ЦК України, про застосування якої просить позивач.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_5 права оскаржувати рішення суду першої інстанції та безпідставність розгляду апеляційним судом її апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи і встановленими обставинами, відповідно до яких ОСОБА_5 є власником сусідньої квартири у будинку і власником відповідної частини земельної ділянки, а прибудови, які є предметом позову знаходяться на ділянці, що є спільним двором для обох квартир, тому вирішення цієї справи стосується її інтересів.  

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400401416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                     В. С. Висоцька

      В. В. Пророк

      І. М. Фаловська

 

9117
Переглядів
2
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення