16.10.2017 | Автор: Каланжов Владислав Иванович
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Як захистити себе, якщо Ваш автомобіль, придбаний легально, розшукується Інтерполом

В останній час почастішали випадки, коли наші співвітчизники, перетинаючи рідний український кордон на вигідно купленому європейському авто, потрапляють у несподівану юридичну пастку: «Вибачте, але Ваш автомобіль розшукується Інтерполом».

Саме така фраза митника або прикордонника ставить новітнього власника авто  перед фактом вилучення автомобілю. А потім «європейська мрія на колесах» опиняється на карному майданчику або на території районного відділу поліції, а невдалому власникові радять доказати законність володіння транспортним засобом, поки з країни-реєстратора авто не прийдуть документи на повернення.  

В даній статті ми не будемо розглядати випадки, коли громадяни України заволодівали транспортними засобами шахрайським або іншим незаконним шляхом, оскільки захист таких осіб має дещо іншу стратегію.

Мова піде про добросовісних набувачів.

Відносна доступність авто-ринків Європи приваблює українських автолюбителів відправлятись за тисячі кілометрів з метою стати власником якісного та недорогого авто. З іншого боку, активізувались європейські махінатори, які за рахунок попиту українців на європейське авто, намагаються злочинним шляхом збагатитись, використовуючи шахрайські схеми.

Отже, при покупці авто в Європі, треба пам’ятати, що злочинці у сфері авто-продажу, існують не тільки в країнах колишнього Радянського Союзу, тому перед оформленням договору купівлі-продажу слід замовити довідку про наявність або відсутність розшуку певного авто  за допомогою   інформаційно-телекомунікаційної системи Інтерполу І-24/7, яка надається любим відділом поліції будь-якої країни Єврозони. І хоча, відсутність знаходження купленого авто в даній базі, це ще не гарантія, що через кілька годин ситуація не зміниться, у Вас буде документальне підтвердження, що на час купівлі авто було «чисте».

Однак, якщо такої довідці на руках не має – нічого страшного не відбулось. Ми розкажемо про більш ефективний захист прав добросовісного набувача, який багаторазово апробовано на практиці.

Спочатку кілька слів, як може відбутись таке диво, що Ви легально придбали авто, деякі скрупульозні громадяни навіть оформлять правочин у європейських нотаріусів, а потім на кордоні Ваша нова покупка «висить» у базі Інтерпола, ставлячи покупця у делікатне становище.

Перша найпростіша схема: власник авто, люб’язно недорого продавши Вам свого «металевого коня», одразу заявляє про банальний угон авто. Такі «власники» користуються тим, що поки страхова компанія отримає дані з реєстру купівлі-продажу, по умовам страхового договору, набувають страхову суму за крадіжку автомобіля. Це дуже ненадійна процедура, оскільки рано чи пізно, правда розкриється, але таки випадки непоодинокі. Українському покупцеві все одне проблема – оскільки навіть після виявлення страховиком шахрайства, жодна з сторін (поліція, власника, страховик) не повідомляють Інтерпол про необхідність зняття авто з бази розшука.

Друга схема орієнтована на продаж готівкою.  Вам продають авто, але «завдяки скидці» або «через великі податки» просять сплатити готівкою. Потім повторюється процедура, описане вище, з тією різницею, що навіть оформлений нотаріусом договір, не перешкоджає колишньому власникові звернутись до поліції, мовля, договір підписано, але покупець, не розрахувавшись, уїхав.

В даному випадку, слід брати розписку, а краще платити шляхом переводу грошей з Вашої банківської картки (в Європі працюють усі картки українскиї банків, що входять до систем Visa, Master Card).

Третя схема, повязана із продажем авто лізинговими компаніями. За договорами із виробниками такі компанії, зазвичай, мають умови після купівлі автомобілю у виробника, не відчужувати  його протягом одного календарного року. Як правило, нотаріуси, оформлюючи продаж такого авто раніше річного строку, не вимагають первісного договору, використовуючи лише реєстр права власності, посвідчують договір купівлі-продажу. Саме продаж авто, раніше визначеного виробником та лізинговою компанією строку, стає підставою для внесення такого авто у базу Інтерполу.

Як тільки на кордоні або на митної території України, правоохоронці встановлюють факт, що авто є предметом бази розшуку Інтерполу, вони його вилучають. Постійно це робиться за допомогою банального складення протоколу огляду та (або) протоколу вилучення транспортного засобу. Автомобіль потрапляє на карний майданчик або районний відділ поліції.

Що тільки після цього не роблять володільці авто: звертаються до прокурора в порядку статті 303 КПК – оскарження дій слідчого, який вилучив авто; йдуть до керівника поліції міста із правовстановлювальними документами на транспорт, навіть звертаються до суду в порядку статті 169 КПК України.

Все вищенаведене не призводить до результату. Скарга в порядку статті 303 КПК України є мертвонародженою: такі скарги передбачають оскарження дії слідчого або прокурора на стадії досудового слідства, а ніякого слідства не триває та взагалі відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились.

Візити до кабінетів начальства також безперспективні. Усюди буде лунати одна й та ж відповідь: «Вилучите авто з бази Інтерполу та одразу отримуєте його».

Суд також не може застосувати статтю 169 КПК України, оскільки  вона працює лише у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт автомобілю, а з таким клопотанням ніхто нікуди не звертався.

В даній, на перший погляд, патовій ситуації, тактика дій полягає у наступному:

З ймовірного підозрюваного у незаконному заволодінні автомобілю, треба перетворитись на жертву.

Оскільки авто було вилучено без внесення відомостей до ЄРДР (а по факту розшуку Інтерполу неможливо відкривати кримінальне провадження при наявності аналогічного провадження в Європі), то наступним робочим днем слідчий мав би звернутись до суду із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно. Без такої ухвали слідчого судді будь-яке утримання авто є незаконним апріорі.

Виникає наступна ситуація: Власник майна не надавав згоди на передачу автомобілю іншій особі, договору на відповідальне зберігання або утримання автомобілю не укладав, арешт на автомобіль не накладався, отже правових підстав находження автомобілю на території штраф-майданчику або відділі поліції всупереч волі власника не має.

Саме вищевказана фабула повинна стати підставою для звернення до поліції із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (володільцем штрафного майданчика), передбаченого статтею 356 КК України – самоуправство - тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, (в даному випадку вилучення авто) правомірність яких оспорюється окремим громадянином

Після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України (у разі затримки внесення до ЄРДР– зобов’язати це зробити поліцію через ухвалу слідчого судді) – звертаємось до слідчого із клопотанням про повернення незаконно вилученого майна. Слідчий відмовляє, посилаючись на «базу Інтерполу».

Отже, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ст. 356 КК України, слідчий не вилучив автомобіль в порядку передбаченим ст.168 КПК України, та не звернувся до суду для накладення арешту або продовження строку зберігання тимчасового майна.

Ось тепер й виникли всі обставини, які необхідні для  звернення до слідчого судді із скаргою в порядку статті 303 КПК: про зобов’язання повернути вилучений автомобіль.

Правові норми, якими  слід обґрунтовувати скаргу, адвокат вже викладить самостійно, але для зручності, також приведемо й низьку правових підстав.

 Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч.1 ст.167 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Положеннями ст.100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статями 160-166170-174 КПК України.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.171, частиною шостою ст.173 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст.169 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене, зокрема, у випадках, передбачених ч.5 ст.171 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У додатках приводимо ухвали з Реєстру судових рішень,  як доказ правильності обраної тактики повернення автомобілів нашим співвітчизникам. 

Автор статті: Каланжов Владислав Иванович

 

\

               Справа № 495/4865/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 липня 2017 року                                   м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

слідчого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю: скаржника адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобовязання повернути вилучений автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2017 року адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 (далі по тексту скаржник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобовязання повернути вилучений автомобіль.

Так, скаржник просить суд зобовязати слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12017160240001736, розглянути та задовольнити законні вимоги щодо повернення автомобіля BMW, державний номер СО 0000G, 2012 року випуску, громадянину ОСОБА_2.

Дана скарга мотивована тим, що в Білгород-Дністровському ВП ГУНП в Одеській області триває кримінальне провадження № 12017160240001736, передбачене ст.356 КК України, за заявою адвоката ОСОБА_1 щодо незаконного утримання автомобіля BMW, державний номер СО 0000G, 2012 року випуску, під керуванням громадянина України ОСОБА_2

Після внесення відповідних відомостей до ЄРДР слідчим було призначено ОСОБА_3 Проте, 30.06.2017 року, як було розяснено в Білгород-Дністровському ВП ГУНП в Одеській області, новим слідчим по даному провадженню було призначено ОСОБА_4

Однак, після отримання доказів внесення відомостей до ЄРДР, на імя слідчого адвокатом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 було подано клопотання про повернення вилученого автомобіля в порядку статті 169 КПК України, але до сих пір він продовжує знаходитись на штрафному майданчику без будь-яких правових підстав, оскільки арешт на вилучене майно не накладався, у звязку з чим такий автомобіль підлягає поверненню на відповідальне зберігання особі, у якої він був вилучений.

Адвокат ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримав подану до суду скаргу та просив суд її задовольнити.

У судове засідання слідчий не зявився, був повідомлений належним чином. Відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів скарги, адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,звернувся до суду зі скаргою в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобовязання повернути вилучений у ОСОБА_2автомобіль марки BMW, модель 640D, номер шасі WBA6A61070DY86641, реєстраційний номер ТЗ СО0000G, 2012 року випуску, колір чорний.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч.1 ст.167 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Положеннями ст.100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статями 160-166170-174 КПК України.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.171, частиною шостою ст.173 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст.169 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене, зокрема, у випадках, передбачених ч.5 ст.171 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Доказів про те, що ухвалою слідчого судді на автомобіль марки BMW, модель 640D, номер шасі WBA6A61070DY86641, реєстраційний номер ТЗ СО0000G, 2012 року випуску, колір чорний, був накладений арешт, матеріали провадження не містять.

За таких обставин, відсутні правові підстави для утримання зазначеного майна і майно підлягає поверненню особі, у якої майно було вилучене.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скарга адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобовязання повернути вилучений автомобіль, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 169171303-305307 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобовязання повернути вилучений автомобіль задовольнити.

Автомобіль марки BMW, модель 640D, номер шасі WBA6A61070DY86641, реєстраційний номер ТЗ СО0000G, 2012 року випуску, колір чорний повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала, у відповідності до положень статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя                                   В.В. Мишко

 

  

          Справа № 495/4523/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 червня 2017 року                                                                                                                                 м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

слідчого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю:

адвоката Каланжова В.І.,

слідчого Котенка О.А.,

прокурора Юцикова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скаргу адвоката Назарова Ігоря Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобов'язання повернути вилучений автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2017 року адвокат Назаров Ігор Борисович, який діє в інтересах ОСОБА_3 (далі по тексту - скаржник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на бездіяльність слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області в порядку ст.303 КПК України.

Так, скаржник просить суд автомобіль марки BMW, модель 318D, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер ТЗ НОМЕР_2, 2015 року випуску, колір чорний - повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дана скарга мотивована тим, що 15.06.2017 року слідчим Білгород-Дністровським ВП ГУНП в Одеській області Котенко О.А. на підставі повідомлення адвоката Назарова І.Б. було внесено відомості до СРДР про вчинення невстановленими кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, а саме: незаконного утримання автомобілю BMW 318D (номерний знак НОМЕР_2), який належить громадянину Вірменії ОСОБА_3.

Власник майна не надавав згоди на передачу автомобілю іншій особі, договору на відповідальне зберігання або утримання автомобілю не укладав, арешт на автомобіль не накладався, отже правових підстав находження автомобілю на території с. Салгани (штраф-майданчик) всупереч волі власника не має.

15.06.2017 року адвокатом Назаровим І.Б. було подано клопотання про повернення автомобілю на що, з порушенням строку розгляду, слідчим надано відповідь від 19.06.2017 року, згідно якоъ відмовлено у задоволенні клопотання. Таким чином, автомобіль продовжує знаходиться на території штрафного майданчику: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 22 «А».

В рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ст. 356 КК України, слідчий не вилучив автомобіль в порядку передбаченим ст.168 КПК України, та не звернувся до суду для накладення арешту або продовження строку зберігання тимчасового майна.

На підтвердження своїх прав, ОСОБА_3 надано договір купівлі-продажу (акт продажу) із перекладом з нідерландської на українську мову, свідоцтво про реєстрацію та довіреність.

Тому, за твердженням заявника, є всі підстави винести ухвалу про повернення тимчасово вилученого автомобіля, якій утримуються незаконно, тому автомобіль з відповідно до вимог КПК має бути повернутий володільцю.

Адвокат Каланжов В.І., у судовому засіданні підтримав скаргу Назарова І.Б. та просив суд її задовольнити.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні заперечували проти задоволення даної скарги.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга адвоката Назарова Ігоря Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України, підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник подав скаргу в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобов'язання повернути вилучений автомобіль.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

         Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є  фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до положень ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статями 160-166170-174 КПК України.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.171, частиною шостою ст.173 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене, зокрема, у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Доказів про те, що ухвалою слідчого судді на дане майно був накладений арешт, матеріали провадження не містять.

За таких обставин, відсутні правові підстави для утримання зазначеного майна і майно підлягає поверненню заявнику як особі, в якої майно було вилучене.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скарга адвоката Назарова Ігоря Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобов'язання повернути вилучений автомобіль, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 169171303-305307 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Назарова Ігоря Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 303-307 КПК України про зобов'язання повернути вилучений автомобіль - задовольнити.

Автомобіль марки BMW, модель 318D, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер ТЗ НОМЕР_2, 2015 року випуску, колір чорний - повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Ухвала, у відповідності до положень статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя                                   В.В. Мишко

 

4
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення