Встановивши, що матір потребує матеріальної допомоги, яку дочка не надає, правильним є висновок про стягнення з неї аліментів. В цьому випадку - у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку щомісячно (ВС/КЦС, № 761/35717/16ц,10.06.19)

Фабула судового акта: Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. Як правило, діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них, але трапляються і виключення.

В цій справі у жовтні 2016 року мати звернулася до суду з позовом до дочки, в якому просила стягнути з неї аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви. Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною матір`ю відповідачки, досягла пенсійного віку і є непрацездатною особою, має захворювання та вимушена винаймати житло. Оскільки дочка її вигнала зі свого будинку, в якому вона проживала з 2009 року, їй недостатньо отримуваної пенсії для забезпечення її життя. Відповідачка є працездатною особою та має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Районний суд рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задовольнив частково, стягнувши з відповідачки на користь її матері аліменти на утримання останньої в розмірі 1/10 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2016 року довічно. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. При визначенні розміру аліментів саме в такій частини від усіх видів доходу відповідачки судом було враховано матеріальний стан сторін, їх стан здоров'я, а також наявність додаткових зобов'язань, зокрема, наявність у відповідача малолітньої дитини, яка також потребує відповідного догляду та витрат.

Мотивуючи касаційну скаргу, представник відповідачки зазначав, що суди не надали оцінки аргументам відповідача про ухилення відповідача від виховання своєї дочки та обставинам, які підтверджують, що позивач крім пенсії має додаткові джерела доходу, що свідчать про її належне матеріальне забезпечення. Наданий позивачем договір оренди квартири містить ознаки фіктивного, а тому не міг бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ понесення нею витрат на оренду житла.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з судовими рішеннями погодився, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. У ч. 1 ст. 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. На обставини ухилення матері від виховання своєї дочки відповідач посилалася в апеляційній скарзі, проте при апеляційному перегляді вказані обставини не знайшли свого підтвердження.

Співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має вирішальне значення під час вирішення спору за вимогами, пред`явленими на підставі ст.ст. 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів. Водночас позивач наголошувала на тому, що розмір її пенсії не покриває витрат, у тому числі на оренду квартири та придбання ліків.

Отже, встановивши, що позивачка є непрацездатною та потребуючою матеріальної допомоги особою, яку її дочка, відповідачеп у справі, не надає, врахувавши відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 204 СК України для звільнення останньої від обов`язку утримувати свою матір, суд дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивачки аліментів у розмірі 1/10 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно.

Аналізуйте судовий акт: Аліменти на утримання одного з подружжя призначаються лише за наявності сукупності умов, в тому числі, - потреба в матеріальній допомозі і нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення справа (ВС/КЦС, № 161/16931/16-ц, 11.10.18)

Ухилення від виконання батьківських обов’язків є підставою для звільнення від сплати аліментів на утримання непрацездатних батьків (ВС/КЦС № 400/1621/16-ц від 07.11.2018)

Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Верховний Суд визнав законним зменшення розміру аліментів, не дивлячись на визання позову відповідачем (ВС/КЦС № 588/11/17 від 10 вересня 2018 року)

Постанова

Іменем України

10 червня 2019 року

м. Київ

справа № 761/35717/16ц

провадження № 61-25338св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у складі судді Осаулова А. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2017 рокуу складі колегії суддів: Панченка М. М., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви.

Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною матір`ю відповідача, досягла пенсійного віку і є непрацездатною особою, має захворювання та вимушена винаймати житло. Оскільки ОСОБА_2 її вигнала зі свого будинку, в якому вона проживала з 2009 року, їй недостатньо отримуваної пенсії для забезпечення її життя. Відповідач є працездатною особою та має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 19 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання останньої в розмірі 1/10 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2016 року довічно. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач як непрацездатний пенсіонер потребує матеріальної допомоги, а відповідач зобов`язаний та має можливість таку допомогу надавати.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 02 березня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 23 березня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними і несправедливими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не надали оцінки аргументам відповідача про ухилення відповідача від виховання своєї дочки та обставинам, які підтверджують, що позивач окрім пенсії має додаткові джерела доходу, що свідчать про її належне матеріальне забезпечення. Наданий позивачем договір оренди квартири містить ознаки фіктивного, а тому не міг бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ понесення нею витрат на оренду житла.

12 та 13 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і справедливими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

У вересні 2015 року відповідач її вигнала з будинку в якому вона проживала та на будівництво якого надала грошові кошти, отримані від продажу власної квартири. Земельна ділянка на якій розташований будинок була подарована нею відповідачу. Відповідач та її чоловік працюють у Національному банку України та мають постійний дохід, а тому ОСОБА_2 має можливість матеріально допомагати своїй матері. Аргументи касаційної скарги про фіктивність договору оренди квартири є хибними, оскільки вона платить орендну плату та має розписку від власника квартири про отримання грошових коштів, а доходи від оренди квартири орендодавець декларує сплачуючи відповідні податки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_1

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва та отримує пенсію за віком у розмірі 1 837,21 грн.

11 квітня та 16 жовтня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладені договори оренди квартири, за умовами яких ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , розмір щомісячної орендної плати складає 2 тис. грн.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1300 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Іллінецького району Вінницькій області, та відповідно до договору оренди землі від 01 січня 2011 року передана в оренду Сільсьгосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено, що у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1 330 гривень, з 1 травня - 1 399 гривень, з 1 грудня - 1 544 гривень.

Розмір пенсії позивача складає 1 837,21 грн, що перевищує прожитковий мінімум на одну особу.

Співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має вирішальне значення під час вирішення спору за вимогами, пред`явленими на підставі статей 202 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів.

Водночас позивач наголошувала на тому, що розмір її пенсії не покриває витрат, у тому числі на оренду квартири та придбання ліків.

У частині перші статті 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

На обставини ухилення матері від виховання своєї дочки відповідач посилалася в апеляційній скарзі, проте при апеляційному перегляді вказані обставини не знайшли свого підтвердження.

Встановивши, що ОСОБА_1 є непрацездатною та потребуючою матеріальної допомоги особою, яку її дочка, відповідач у справі, не надає, врахувавши відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 204 СК Українидля звільнення останньої від обов`язку утримувати свою матір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/10 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно.

При цьому, суди врахували, що розмір пенсії позивача, який становить 1 837,21 грн перевищує прожитковий мінімум, наявність у власності позивача земельної ділянки, яка перебуває в оренді, а також можливість відповідача сплачувати аліменти.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Згідно зі статтею 400 ЦПК Україниустановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи аргументи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги зміст судових рішень обох інстанцій, доводи та заперечення сторін та не вбачає підстав для скасування судових рішень з урахуванням предмета спору.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило