Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Фабула судового акта: Задовольняючи позов про збільшення розміру аліментів на утримання сина відповідача з 150 грн до 844 грн 50 коп. щомісячно, що складає 50 % прожиткового мінімуму для дитини, суд першої інстанції, виходив, зокрема, із збільшення розміру прожиткового мінімуму, наявності у відповідача у власності земельних ділянок, від надання в оренду однієї з яких строком на 10 років він отримує дохід, а іншу обробляє самостійно. При цьому судом оцінювався також і той факт, що починаючи з 2000 року, відповідач працює на будівельних роботах без оформлення своїх трудових відносин, отримує нерегулярний мінливий дохід, зареєстрований у районному центрі зайнятості населення як безробітній, знаходиться у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох малолітніх дітей.

По іншому оцінив наведені обставини апеляційний суд, - змінюючи рішення суду першої інстанції, він зменшив розмір аліментів до 540 грн щомісячно.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився саме з рішенням суду першої інстанції, зазначивши, зокрема, - той факт, що відповідач офіційно не працевлаштований і має на утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання свого неповнолітнього сина та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом.

Веорховний Суд нагадав, що відповідно до ст. 182 СК України (у редакції у редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуйте судовий акт: Суд НЕ в праві самостійно визначати спосіб стягнення аліментів (ВС/КЦС № 490/4522/16-ц від 04.07.2018)

Верховний Суд визнав законним зменшення розміру аліментів, не дивлячись на визання позову відповідачем (ВС/КЦС № 588/11/17 від 10 вересня 2018 року)

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення ( справа № 572/1762/15-ц)

Право перевіряти цільове витрачання аліментів має у тому числі і суд (Святошинський райсуд № 759/9476/17 від 06.02.2018)

Формула розрахунку пені на прострочені платежі із присуджених аліментів (Постанова ВСУ у справі № 6-300цс16 від 16 березня 2016р.)

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 355/511/17

провадження № 61-32606 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідач - ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Білоконь О. В., Голуб С. А., Савченка С. І.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про збільшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 150 грн щомісячно, починаючи з 14 березня 2004 року до досягнення дитиною повноліття. Їхній син навчається в Київському професійному будівельному ліцеї ІІ-го рівня акредитації на першому курсі денного навчання на базі 9 класів по спеціальності слюсар з ремонту автомобілів; електрозварник ручного зварювання. Зазначала, що у зв'язку із навчанням і проживанням сина у м. Києві витрати на його утримання зросли, а вона за станом здоров'я не може знайти постійну роботу і самостійно покривати всі витрати, пов'язані з навчанням сина. Відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає, не бере участі у додаткових витратах.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд збільшити розмір стягуваних з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року у розмірі 150 грн, до 844 грн 50 коп. щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року у складі судді Литвиненко О. Л. позов ОСОБА_4 задоволено. Збільшено розмір стягуваних з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року у розмірі 150 грн, до 844 грн 50 коп. щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви до суду (21 квітня 2017 року) і до повноліття дитини. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів змінилось матеріальне становище платника аліментів, змінився матеріальний стан дитини, збільшився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, погіршився стан здоров'я позивачки. Розмір аліментів, який визначеним судом станом на 2004 рік у сумі 150 грн, не може задовольнити потреби дитини його віку, тому розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки, має бути збільшено. Розмір аліментів визначено судом з урахуванням принципу справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у статті 7 СК України.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року змінено. Перший та другий абзац рішення суду викладено в такій редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року у розмірі 150 грн, до 540 грн щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви до суду (21 квітня 2017 року) і до повноліття дитини». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не працює, отримує нерегулярний мінливий дохід, зареєстрований у районному центрі зайнятості населення як безробітній, на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей. Розмір доходів відповідача від оренди земельного паю не свідчить про явне та суттєве поліпшення матеріального стану відповідача, а, відтак, розмір аліментів має бути визначено у розмірі 540 грн щомісячно, з чим відповідач погодився.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом частини третьої статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Законом України від 17 травня 2018 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (частина друга статті 182 СК України).

Однією з головних змін до частини другої статті 182 СК України було збільшення мінімального розміру аліментів з 30 % до 50 % від прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років з 01 травня по 30 листопада у розмірі 1 777 грн.

Тобто суд не може визначити розмір аліментів на дитину менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд апеляційної інстанції це не врахував та змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів та ухвалив нове рішення про стягнення аліментів у меншому розмірі, ніж передбачено наведеним вище Законом.

Зазначала, що посилання відповідача на незмінність його майнового стану є безпідставними та не перевірені належним чином судом апеляційної інстанції, а наданим нею доказам не дана належна правова оцінка.

Починаючи з 2000 року, ОСОБА_6 працює на будівельних роботах у м. Києві без оформлення своїх трудових відносин, а тому має можливість сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 22 вересня 2004 року серії НОМЕР_1 було розірвано.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 150 грн щомісячно, починаючи з 14 березня 2004 року до досягнення дитиною повноліття.

Неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в Київському професійному будівельному ліцеї ІІ-го рівня акредитації на першому курсі денного навчання на базі 9 класів по спеціальності слюсар з ремонту автомобілів; електрозварник ручного зварювання, що підтверджується довідкою Київського професійного будівельного ліцею від 03 березня 2017 року № 98.

ОСОБА_6 не працює, отримує нерегулярний мінливий дохід, зареєстрований у Солом'янському районному центрі зайнятості населення м. Києва як безробітній. Знаходиться у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8, від якого вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом також встановлено, що 05 червня 2012 року між сільськогосподарським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі на земельну ділянку АДРЕСА_1, строком на 10 років. Іншу земельні ділянку, площею 2,4121 га, яка знаходиться на території Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області і належить йому на праві приватної власності, ОСОБА_6 обробляє самостійно (а.с. 16-18, 20).

ОСОБА_4 не працює, стан її здоров'я погіршився, що підтверджується довідкою Баришівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини Київської області від 28 лютого 2017 року та випискою із медичної картки хворого від 28 лютого 2017 року, виданою комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Баришівського району Київської області (а.с. 11, 12).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України у редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII).

Відповідно до статті 182 СК України (тут і далі у редакції у редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Крім того, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для зміни розміру аліментів,зокрема збільшення розміру прожиткового мінімуму, наявність у відповідача у власності земельних ділянок, від надання в оренду однієї з яких він отримує дохід, а іншу обробляє самостійно, збільшив розмір аліментів, визначених рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 квітня 2004 року, до 844 грн, що складає 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час ухвалення рішення суду, і є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд зазначеного не врахував та визначив аліменти у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною другою статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення апеляційного суду. Той факт, що відповідач офіційно не працевлаштований і має на утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання свого неповнолітнього сина та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 рокускасувати, рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

В. О. Кузнєцов

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта