Скасування усиновлення має відбуватись ВИКЛЮЧНО в інтересах дитини (ВС/КЦС № 381/4827/17 від 25.04.2019)

Фабула судового акту: Конвенцією про права дитини (ст. 3) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В свою чергу національного законодавства реалізуючи вказаний принцип здебільшого спрямовані на захист прав дитини та забезпечення додержання її інтересів.

Так положеннями ч. 1 ст. 238 Сімейного кодексу України визначено виключний перелік підстав для скасування усиновлення, а саме усиновлення скасовується судом у випадках коли воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

У даній справі усиновлювач звернувся до суду із позовом про скасування усиновлення мотивуючи його тим, що між ним та його колишньою дружиною, дитину якої він усиновив та дав своє прізвище, склалися вкрай неприязні триваючі відносини, крім того, дочка поступово перейняла негативне ставлення до нього та повністю відмовилася називати позивача батьком. Всі намагання позивача, як батька, примиритися виявилися марними, кожний його прихід закінчується проявом негативу та агресії щодо нього, з боку доньки та колишньої дружини.

Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено на тих підставах, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ним, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Відсутність спілкування з усиновленою дитиною у відносинах, які склались між ними, залежать виключно від волі усиновлювача, а припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце через небажання батька, а не поза його волею. Оскільки обставини, передбачені статтею 238 СК України, відсутні, то заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

На зазначені рішення позивачем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що судами невірно оцінено обставини, які свідчать про те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Колишня дружина не пускає до квартири, ховає дітей і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації батьком своїх обов'язків. Скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини, оскільки вона саме не бажає спілкуватися із батьком.

Проте касаційну скаргу залишено без задоволення з наступних підстав.

Припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце саме у тому числі через небажання батька, а не виключно поза його волею

У даній справі через загострення конфлікту між позивачем та відповідачем після розлучення, після якого усиновлена дитина стала проживати з матір'ю, негативна атмосфера в сім'ї мала вплив на взаємовідносини між батьком та дитиною, внаслідок чого відбулась втрата взаєморозуміння та виникли конфлікти вже безпосередньо між батьком та дитиною. Обставини справи свідчать про те, що поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Доводи касаційної скарги про те, що скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини оскільки вона саме не бажає спілкуватися із батьком, Касаційним цивільним судом не взято до уваги оскільки скасування усиновлення завдає моральних страждань дитини, що є особливо небезпечним для дитини підліткового віку.

Твердження про те, що колишня дружина не пускає до квартири, ховає дітей і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації батьком своїх обов'язків свідчить лише про конфлікт з колишньою дружиною, однак не доводять обставин існування між позивачем та дитиною стосунків, які роблять неможливими виконання позивачем своїх батьківських обов'язків та не свідчить про невідповідність усиновлення інтересам дитини.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав (ВС/КЦС № 331/5427/17 від 24.04.2019)

ВС/КЦС: Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні питання щодо позбавлення батьків батьківських прав (ВС/КЦС № 300/908/17 від 24.04.2019)

Під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини розуміється не їх спільне проживання, а право на спілкування, турботу та забезпечення прав та інтересів дитини (ВП ВС,№ 402/428/16-ц, 17.10.18)

Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини (ВС/КЦС, справа № 759/3363/16-ц, 15.08.18)

Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 381/4827/17

провадження № 61-1661св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року у складі судді: Чернишової Є. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про скасування усиновлення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, однак відносини між ними не склалися і рішенням суду від 10 травня 2017 року шлюб був розірваний.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 04 листопада 2007 року позивачем було усиновлено дочку дружини від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі цього рішення було видане повторне свідоцтво про народження із внесенням зміни прізвища із «ОСОБА_7» на «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Позивач вказував, що діти проживають разом із матір'ю, а позивач проживає окремо із новою сім'єю. Між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_5 склалися вкрай неприязні триваючі відносини, крім того, дочка поступово перейняла негативне ставлення до нього та повністю відмовилася називати позивача батьком. Всі намагання позивача, як батька, примиритися виявилися марними, кожний його прихід закінчується проявом негативу та агресії щодо нього, з боку доньки та колишньої дружини.

ОСОБА_4 просив скасувати усиновлення дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновителем ОСОБА_4 та внести зміни у свідоцтво про народження ОСОБА_7 шляхом зміни прізвищ із «ІНФОРМАЦІЯ_4» на «ОСОБА_7», по батькові дитини з «ІНФОРМАЦІЯ_4» на «ОСОБА_7».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ним, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Відсутність спілкування з усиновленою дитиною у відносинах, які склались між ними, залежать виключно від волі усиновлювача, а припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце через небажання батька, а не поза його волею. Оскільки обставини, передбачені статтею 238 СК України, відсутні, то заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_6 подав касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 238 СК України. Суди неправильно оцінили обставини, які свідчать про те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Колишня дружина не пускає до квартири, ховає дітей і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації батьком своїх обов'язків. Вказує, що скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини, оскільки вона саме не бажає спілкуватися із батьком.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі відкрито касаційне провадження.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 22 жовтня 2010 року ВРАЦС Фастівського МРУЮ Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про що зроблений відповідний актовий запис № 311.

ОСОБА_5 від попереднього шлюбу має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Фастівським міськрайонним судом Київської області 04 листопада 2011 року було ухвалено рішення, яким дозволено ОСОБА_4 здійснити усиновлення ОСОБА_7, внесено зміни до актового запису про народження: змінене прізвище «ІНФОРМАЦІЯ_4», по батькові «ІНФОРМАЦІЯ_4», а її батьком записаний ОСОБА_4

Фастівським міськрайонним судом Київської області 27 грудня 2011 року було винесено додаткове рішення, яким доповнене рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2011 року, а саме: зобов'язано ВРАЦС Фастівського міськвиконкому Київської області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, записати її прізвище «ІНФОРМАЦІЯ_4», по батькові «ІНФОРМАЦІЯ_4», записати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, батьком усиновленої дитини.

ВРАЦС Фастівського МУЮ Київської області 31 січня 2012 року видане повторне свідоцтво про народження ОСОБА_7

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2017 року шлюб між сторонами був розірваний.

При зверненні до суду із позовом про скасування усиновлення позивач зазначав, що між ним і дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спілкування, проживання і виконання ним, як усиновлювачем, своїх батьківських обов'язків.

При відмові у задоволенні позову суди зробили висновок, що обставини, передбачені статтею 238 СК України, для скасування усиновлення відсутні, оскільки позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ним, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Суди встановили, що представник служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради заперечував щодо скасування усиновлення, оскільки це суперечитиме інтересам дитини.

Між позивачем і дитиною склалися вкрай напружені відносини. Припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце саме у тому числі через небажання батька, а не виключно поза його волею. Такі висновки суди зробили на підставі того, що через загострення конфлікту між позивачем та відповідачем після розлучення, після якого усиновлена дитина стала проживати з матір'ю, негативна атмосфера в сім'ї мала вплив на взаємовідносини між батьком та дитиною, внаслідок чого відбулась втрата взаєморозуміння та виникли конфлікти вже безпосередньо між ОСОБА_4 та дитиною. Встановлені судами обставини свідчать про те, що поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Згідно частин першої, другої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

У частині першій статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивачем не доведено наявність підстав для скасування усиновлення, згідно частини першої статі 238 СК України, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Посилання у касаційній скарзі про те, що скасування усиновлення не суперечитиме інтересам дитини, оскільки вона саме не бажає спілкуватися із батьком, оскільки, як зазначив апеляційний суд скасування усиновлення завдає моральних страждань дитини, що є особливо небезпечним для дитини підліткового віку.

Твердження про те, що колишня дружина не пускає до квартири, ховає дітей і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації батьком своїх обов'язків свідчить лише про конфлікт з колишньою дружиною, однак не доводять обставин існування між позивачем та дитиною стосунків, які роблять неможливими виконання позивачем своїх батьківських обов'язків та не свідчить про невідповідність усиновлення інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді