Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.10.2018 року у справі №522/537/18

Ухвала

Іменем України

26 жовтня 2018 року

місто Київ

справа № 522/537/18

провадження № 61-45597ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.

Одеси від 26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" про розірвання договору, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс"

(далі - ТОВ "Дельта Текс"), в якому просив розірвати договір-купівлі-продажу брюк CL1019140 навітрой вош (011) 32-30 від 26 листопада 2017 року, стягнути з ТОВ "Дельта Текс" сплачені грошові кошти у розмірі 999,00 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу брюк CL 1019140 (Q11) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Дельта Текс", стягнуто з ТОВ "Дельта Текс" сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу брюк CL 1019140 (Q11) 32-30 від 26 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Дельта Текс", у розмірі 999,00 грн, стягнуто з ТОВ "Дельта Текс" відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн на користь ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, ухвалити в цій частині вимог нове рішення про задоволення вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа за визначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору в цій справі є розірвання договору купівлі-продажу брюк, стягнення грошових коштів у розмірі 999,00 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо віднесення цієї справи до категорії малозначних.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначив, що судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: практики з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справах, що розглядаються в порядку спрощеного провадження, зокрема визначення: коли при розгляді справи в порядку спрощеного провадження має бути подано докази, якими підтверджується розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; коли сторона при розгляді справи в порядку спрощеного провадження має право зробити заяву, з подальшою метою подати докази про судові витрати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначене питання не має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на таке.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питання правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведеним ознакам поставлене заявником питання не відповідає у повній мірі.

Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

При цьому Верховним Судом дано оцінку та враховано: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому й не встановлено наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текст" про розірвання договору, повернення грошових коштів та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний