Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2018 року у справі №756/11300/17

Ухвала

30 липня 2018 року

м. Київ

справа № 756/11300/17

провадження № 61-38723ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь завдану їй майнову шкоду в розмірі 30 611 грн, немайнову (моральну) шкоду в розмірі 3 тис. грн., витрати, пов'язані із залученням спеціаліста, - 1 тис. грн та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3: 30 611 грн у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди; 1 тис. грн у рахунок відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди; 1 тис. грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста; 640 грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року залишено без змін.

18 червня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762 грн.

Предметом спору в цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири у розмірі 30 611 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200
грн).

Крім того, заявлено вимоги немайнового характеру, а саме про відшкодування немайнової (моральної) шкоди в розмірі 3 тис. грн.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходить з того, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додала до касаційної скарги доказів на їх підтвердження, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо обов'язку доведення причин пошкодження майна внаслідок залиття квартири та вини інших осіб, які таке залиття допустили, зводяться до незгоди заявника з проведеною судами оцінкою наявних у справі доказів. Сам по собі факт неправильного, на думку заявника, вирішення судами справи не є підставою для касаційного перегляду судових рішень у малозначній справі згідно з вимогами підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

До переоцінки доказів зводяться і доводи касаційної скарги про виняткове значення справи для позивача (хоча скарга подається представником відповідача) та її значний суспільний інтерес (підпункт в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України) з тих мотивів, що, на думку заявника, матеріали справи не містять доказів вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданою майновою шкодою.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судові рішення у даній справі ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиття квартири.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук