Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2020 року у справі №754/12744/17

Ухвала

30 червня 2020 року

місто Київ

справа № 754/12744/17

провадження № 61-9411ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 143 897,64 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є доказом на підтвердження надання кредиту та наявність кредитних правовідносин. Доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Судом враховано, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та виписка, яка долучена позивачем до відповіді на відзив, мають розбіжності щодо періоду утворення заборгованості та її розміру. Зазначене є підставою для відмови у задоволені позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АБ КБ "ПРИВАТБАНК", оскільки заявником не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявник не зацікавлений у вчиненні дій, визначених процесуальним кодексом, що є зловживанням процесуальними правами.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 22 червня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Заявник, посилаючись на норми частини 3 статті 389, статей 390, 392 ЦПК України, вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі підпункт 1 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац третій підпункту 1 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України).

Заявник у касаційній скарзі не визначив підставу касаційного оскарження, посилається на норми частини 3 статті 389, статей 390, 392 ЦПК України, які визначають: перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню; строк на касаційне оскарження; форму і зміст касаційної скарги.

Наведене свідчить, що заявник не наводить підстав для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, зміст касаційної скарги не містить обґрунтувань касаційного оскарження наведеного рішення, не зазначено, в чому полягає, ймовірне, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Отже, у касаційній скарзі заявник не наводить фактичних та правових підстав оскарження зазначеного рішення відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України.

Виключно посилання у касаційній скарзі на безпідставність судового рішення без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у частині 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний