Ухвала

27 травня 2020 року

м. Київ

справа №695/2665/16-ц

провадження № 61-18264св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Об'єднане садівниче товариство "Славутич", ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - адвоката Глущенка Олександра Сергійовича на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Об'єднаного садівничого товариства "Славутич" (далі - ОСТ "Славутич") про визнання такими, що не відбулися загальних зборів садівничого товариства, визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів садівничого товариства.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задоволено. Визнано такими, що не відбулися 21 вересня 2013 року загальні збори ОСТ "Славутич", за результатами яких складено протокол від 21 вересня 2013 року № 2 ОСТ "Славутич". Вказаний протокол визнано недійсним та скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, який викладено у постанові від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1002цс16), відповідно до якого серед установлених статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способів захисту цивільних прав та інтересів немає такого способу захисту як оскарження дій, рішень і повноважень кооперативу, вчинення, прийняття та виконання яких відповідно до закону і статуту об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції.

Тому оскарження таких дій не може відбуватися у судовому порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2017 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 адвокат Глущенко О. С. звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновок Верховного Суду України, який викладено у постанові від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1002цс16), неправильно застосував норми статті 15 та частини 2 статті 16 ЦК України, якими передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХНІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено донабрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана) палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСТ "Славутич", ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 750/3192/14.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16.

У вказаній постанові Верховним Судом України зроблений такий правовий висновок.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 16 ЦПК України 2004 року визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Проте серед встановлених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом не зазначено такого способу захисту, як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно до закону, статуту об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції, та оскарження таких дій не підлягає захисту в судовому порядку.

Указаною постановою Верховного Суду України рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині визнання незаконним протоколу зборів уповноважених ГБК "Теремки-1" від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з членів ГБК "Теремки-1", заборони уповноваженим представникам кооперативу приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії від імені ГБК "Теремки-1", що впливають на права та обов'язки членів цього кооперативу; визнання незаконними та скасування всіх рішень, прийнятих уповноваженими представниками ГБК "Теремки-1" у діючому складі з 05 серпня 1997 року; визнання незаконними та скасування рішення і протоколу зборів уповноважених представників ГБК "Теремки-1" від 29 жовтня 2009 року про прийняття нової редакції статуту цього кооперативу; визнання незаконним і скасування статуту ГБК "Теремки-1" у редакції від 17 грудня 2006 року; визнання такими, що втратили чинність рішення, прийняті після 31 липня 2007 року на підставі статуту у редакції від 17 грудня 2006 року; визнання незаконними та скасування протоколу та рішення зборів уповноважених представників ГБК "Теремки-1" від 04 березня 2010 року про підвищення розміру щомісячних членських внесків зі 150 грн до 180 грн на місяць, про встановлення розміру пайового внеску (вартість гаража) у розмірі 40 грн; визнання незаконними та скасування протоколу і рішення зборів уповноважених представників ГБК "Теремки-1" від 09 червня 2010 року про встановлення розміру цільового внеску у розмірі 8 000 грн; зобов'язання ГБК "Теремки-1" приймати рішення, вчиняти дії, що стосуються прав та обов'язків членів цього кооперативу відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію", скасовано, а провадження у справі закрито.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від викладеного висновку із таких підстав.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення частини 2 статті 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасоване (частина 2 статті 22 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.

Аналіз положень статей 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).

Згідно із положенням частини 2 статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин 1 , 2 статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про кооперацію" члени кооперативу наділені, зокрема правом звернення до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Статтею 38 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що контроль за діяльністю кооперативних організацій здійснюють відповідні органи державної влади в межах своєї компетенції, встановленої Законом.

Разом з тим, у разі виникнення спору щодо порушення діями та рішеннями кооперативу прав і свобод інших осіб, у тому числі членів кооперативу, останні мають право на підставі статті 55 Конституції України звернутися за їх захистом до суду.

Закриття справ про оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, у зв'язку із непідвідомчістю таких спорів судам, суперечить нормам статей 55, 64, 124 Конституції України, оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а виключення із підвідомчості судів таких категорій справ обмежує право громадян на судовий захист своїх прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16.

Отже, відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

За таких обставин відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись пунктом 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Об'єднаного садівничого товариства "Славутич", ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про визнання такими, що не відбулися загальних зборів садівничого товариства, визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів садівничого товариства, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - адвоката Глущенка Олександра Сергійовича на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко