Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2021 року у справі №489/8129/18

Ухвала

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 489/8129/18

провадження № 61-8038ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2020 року у складі судді Полішко В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди, завданої неповнолітньою особою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди, завданої неповнолітньою особою.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 травня 2018 року близько о 17 год. 20 хв. неповнолітній ОСОБА_4 (син відповідачки), керуючи велосипедом по вул. Космонавтів у м. Миколаєві, не обрав безпечної дистанції, у зв'язку з чим допустив зіткнення з належним йому автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_4, що призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі в зв'язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.

Відповідно до звіту від 09 грудня 2018 року № 338/12-18 вартість відновлювального ремонту автомобілю "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер

НОМЕР_1 становить 39 010,33 грн. Всього сума понесених збитків складає

42 212,33 грн, з яких: 39 010,33 грн - вартість відновлювального ремонту;

1 153,00 грн - перебування автомобіля на штрафмайданчику; 2 000,00 грн - замовлення незалежної оцінки; 23,00 грн - направлення рекомендованого листа на адресу ОСОБА_2 про проведення незалежної оцінки; 26,00 грн - направлення рекомендованого листа з вимогою про відшкодування завданої шкоди.

Посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідачка не відшкодовує завдану її сином шкоду, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 42
212,33 грн - на відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 грудня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 42 212,33 грн, з яких: 39
010,33 грн - вартість відновлюваного ремонту автомобіля; 1 153,00 грн - перебування автомобіля на штрафному майданчику;

2 000,00 грн - витрати на замовлення незалежної оцінки; 23,00 грн - направлення рекомендованого листа ОСОБА_2; 26,00 грн - направлення рекомендованого листа з вимогою про відшкодування завданої шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено, рішення Жотвневого районного суду Миколаївської області від 09 грудня

2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду

від 02 квітня 2021 року та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 42 212,33 грн та станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене апеляційним судом у постанові роз'яснення про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції, не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (ухвала

від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 09 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 02 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди, завданої неповнолітньою особою, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак