Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.10.2020 року у справі №712/7452/16

Ухвала

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 712/7452/16

провадження № 61-12940ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2020 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі

колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М., за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвалених судових рішень та вимог заяви

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго") заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період прострочення грошового зобов'язання, у розмірі 17 899,18 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року змінено в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору та ухвалено в цій частині нове судове рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року у незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від

16 березня 2017 року залишено без змін.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року.

Заяву мотивував тим, що встановлений у зазначеному рішенні суду розмір заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги є безпідставним, оскільки він не користується послугами центрального опалення (далі - ЦО) і гарячого водопостачання (далі - ГВП) з 2008 року, проте відповідний акт, який він вважає нововиявленою обставиною, складено та затверджено рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП лише

05 вересня 2019 року.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими у розумінні частини 2 статті 423 ЦПК України, а є новими доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві

Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Яремко В.

В.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року задоволено заяву про самовідвід судді Олійник А. С. Касаційну скаргу ОСОБА_1 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Яремко В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 04 грудня 2020 року для звернення до Верховного Суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, подання уточненої касаційної скарги із зазначенням усіх учасників справи та сплати судового збору.

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_1, квитанція про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що отримавши 06 серпня 2020 року звукозапис та протокол судового засідання заявник звернувся до апеляційного суду із заявами про виправлення описок у протоколі судового засідання, ухвалення додаткового рішення та роз'яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року. У встановлений законом строк, зазначені заяви судом не розглянуто. Зазначені обставини зумовили пропуск заявником строку на касаційне оскарження на один день.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 1 та 2 статті 390 ЦПК України (частина 3 статті 390 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, підтверджені належними доказами, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам заявника про те, що з 2008 року його квартира відключена від мереж ЦО та ГВП, проте відповідний акт із незалежних від нього причин, було складено лише 05 вересня 2019 року. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Соснівського районного суду

м. Черкаси від 16 листопада 2016 року за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що зазначені обставини не є нововиявленими у розумінні частини 2 статті 423 ЦПК України, а є новими доказами.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Частиною 4 статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Обставина на яку посилається заявник, не є нововиявленою у розумінні положень статті 423 ЦПК України, а є новим доказом, який спрямований на переоцінку встановлених Соснівським районним судом м. Черкаси обставин у рішенні від 10 листопада 2016 року, яке було предметом апеляційного та касаційного перегляду, та по суті стосується перевірки законності ухвалених судових рішень.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Соснівського районного суду м.

Черкаси від 10 листопада 2016 року за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що обставини на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, оскільки акт про відключення квартири від мереж ЦО та ГВП, складено та затверджено рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП лише 05 вересня

2019 року, тобто на момент ухвалення Соснівським районним судом м. Черкаси рішення від 10 листопада 2016 року, зазначеного доказу не існувало.

ОСОБА_1 мав можливість спростувати зазначені у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2016 року відомості щодо відключення його квартири від мереж ЦО та ГВП, шляхом надання відповідних доказів чи подання клопотань про їх витребування, а отже не довів, що він не мав можливості надати зазначені докази до ухвалення судом рішення по суті спору.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня

2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішенням, законність та обгрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Ураховуючи наведене, ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від

13 травня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, ухвалені з дотриманням норм процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

28 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду

м. Черкаси від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко