Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №203/3015/17

УХВАЛА

26 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 203/3015/17

провадження № 61-47289ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 26 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "КС Володар" про стягнення коштів,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив стягнути із кредитної спілки "КС Володар" (далі - КС "КС Володар") на його користь суму боргу за депозитним договором у розмірі 82 249,77 грн, відсотки у сумі 18 339 грн і 2 467,49 грн трьох відсотків річних.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто із КС "КС Володар" на користь ОСОБА_1 неповернуту суму внеску за депозитним договором у розмірі 51 704,54 грн, нараховані та невиплачені відсотки за цим договором у сумі 2 070,59 грн, три відсотки річних у сумі 1 613,25 грн, а всього - 55 388,38 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2018 року (в частині відмови у задоволені позовних вимог) залишено без змін.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 103 056,26 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн*100=176 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Із урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "КС Володар" про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель