Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №753/7619/19

Ухвала

Іменем України

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 753/7619/19

провадження № 61-5745ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути: 89 569,81 грн завданої майнової шкоди та 10 000 грн - моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопад 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 72 521,81 грн на відшкодування майнової шкоди, 3 000 грн - моральної шкоди, а також 2 700 грн - витрат з оплати за проведення автотоварознавчого дослідження. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою після спливу більш як одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення судом першої інстанції відповідача та її представника про дату, час і місце судового засідання, а клопотання про відкладення, що були подані представником відповідача до суду, не можуть вважатись доказами належного повідомлення відповідача про дату час і місце судового засідання у розумінні статті 128 ЦПК України, а отже, відповідач не може вважатись належним чином повідомленим.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Право на касаційне оскарження судових рішень передбачене статтею 389 ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження зазначених у пункті 3 частини 1 статті 389 ЦПК України судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року позов у цій справі задоволено частково.

Не погоджуючись із цим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено 05 листопада 2019 року, а його повний текст складено 11 листопада 2019 року.

Апеляційним судом встановлено та з матеріалів справи відомо, що 22 жовтня 2019 року представник відповідача - адвокат Шульга Н. А. подала до суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справ та в це же день ознайомилася зі справою, про що свідчить особистий підпис на довідковому листі.

Крім того, адвокат Шульга Н. А., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1,05 листопада 2019 року зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення судового розгляду цієї справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач була обізнана про наявність спору та судовий розгляд справи. Проте апеляційна скарга подана нею лише 18 січня 2021 року, тобто після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернувшись з апеляційною скаргою 18 січня 2021 року ОСОБА_1 пропустила передбачений частиною 2 статті 358 ЦПК України річний строк, а отже, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення судом першої інстанції відповідача та її представника про дату, час і місце судового засідання, а клопотання про відкладення розгляду справи не є доказом належного повідомлення відповідача про дату час і місце судового засідання у розумінні статті 128 ЦПК України, з огляду на таке.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шульги Н. А. про ознайомлення із матеріалами справи від 22 жовтня 2019 року та клопотання про відкладення розгляду справи, що була призначена до розгляду на 05 листопада 2019 року, свідчать про те, що представник відповідачки була обізнана про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідачка вважається такою, що повідомлена про розгляд цієї справи.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 524/3347/18.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суд не пересвідчився, чи наділений був представник відповідачки повноваженнями для захисту прав та інтересів відповідачки саме у цій справі, оскільки апеляційний суд надав оцінку цим доводам.

Зокрема встановлено, що адвокатом Шульгою Н. А. та за її підписом, на підтвердження повноважень якої додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 жовтня 2005 року № 219, копію ордеру від 22 жовтня 2019 року серії ЧК № 116218 з відміткою "Без обмеження повноважень за договором" та копію договору від 09 грудня 2016 року № 1-12/2016. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження припинення договору від 09 грудня 2016 року № 1-12/2016 і на це заявник не посилається.

Заявник посилається на неврахування апеляційним судом змісту пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" ЦПК України, відповідно до якого "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Аналіз наведеної норм законодавства дає підстави для висновку, що у період дії карантину суд за заявою учасників справи може поновити процесуальні строки, встановлені нормами процесуального права, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Проте посилання заявника на запровадження карантинних обмежень не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів про неможливість здійснення процесуальних дій, що зумовлені такими обмеженнями.

Тобто, поновлення (продовження) процесуальних строків є можливим лише тоді, коли заявник обґрунтовано доведе неможливість вчинення процесуальної дії саме у зв'язку з карантинними заходами.

Крім того, за положенням частини 2 статті 358 ЦПК України право на відкриття апеляційного провадження можливе лише у випадках: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Заявник не посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження мав місце внаслідок виникнення обставин непереборної сили

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христовпроти України", заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛвід 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v.

Romania), пункт 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14 жовтня 2003 року "Трух проти України").

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Отже, відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний