УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 244/3244/13

провадження № 61-6198ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року про відмову у видачі дубліката виконавчого документа у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації, за неотримане продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 03 грудня 2010 року у справі № 244/3244/13-ц в частині присудження до стягнення з Міністерства оборони України грошової компенсації в сумі 96 366,40 грн на користь ОСОБА_1 за не отримане продовольче забезпечення.

Заява мотивована тим, що рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 03 грудня 2010 року у справі № 244/3244/13-ц стягнуто з Міністерства оборони України грошову компенсацію в сумі 96 366,40 грн за не отримане продовольче забезпечення на користь ОСОБА_1. Рішення не містить відмітки про набрання законної сили, оскільки змінено підсудність справ, рішення роздруковано Куйбишевським районним судом Запорізької області з Єдиного державного реєстру судових рішень, де відсутня інформація про набрання рішенням законної сили. Факт набрання рішенням законної сили підтверджується самим фактом пред'явлення його до виконання та ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 вересня 2013 року про зміну способу виконання рішення Сніжнянського міського суду Донецької області.

На виконання рішення суду, представнику ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_11 видано виконавчий лист, оригінал якого було йому повернуто без виконання. Однак, ОСОБА_11 не повернув ОСОБА_1 оригінал виконавчого листа, ОСОБА_1 втратив зв'язок з представником та йому взагалі не відомо місце проживання/перебування ОСОБА_11.

Вказаний виконавчий лист виданий на виконання рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 03 грудня 2010 року у справі №244/3244/13-ц втрачено, судове рішення не виконане, оскільки був надісланий представнику ОСОБА_11, який не повернув ОСОБА_1 виконавчий документ.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не надав жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт втрати оригіналу виконавчого листа. Строк пред'явлення до виконання виконавчого документа пропущений без поважних причин.

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга подана в строк передбачений статтею 390 ЦПК України, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду не виконано. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин, ОСОБА_1 оригінал виконавчого листа не отримував, оскільки вважав, що цим займається його попередній представник ОСОБА_11.

Судами встановлено, що рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 03 грудня 2010 року у справі № 2-709/2010 стягнуто з відповідача грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення на користь ОСОБА_1 в сумі 96
366,40 грн. На виконання рішення суду видано виконавчий документ, який листом від 17 липня 2014 року № 5-13/5320-16645 Державної казначейської служби України було повернуто представнику за довіреністю ОСОБА_11 без виконання. Виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання до 17 липня 2017 року.

Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що "стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (~law13~). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина 1 статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині 1 статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту
17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті
19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що "оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист".

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Суд першої інстанції, встановивши, що заява про видачу дубліката виконавчого листа подана стягувачем після спливу трирічного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який закінчився 17 липня 2017 року, та відмовивши у його поновленні, обґрунтовано відмовив у видачі дубліката виконавчого листа.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року щодо видачи дубліката виконавчого листа належить відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року про відмову у видачі дубліката виконавчого документау справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації, за неотримане продовольче забезпечення.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат