Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2021 року у справі №448/884/20

Ухвала

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 448/884/20

провадження № 61-3123 ск 21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу головного управління державної фіскальної служби України у Полтавській області на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду,

Встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Мостиського районного суду Львівської області до головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (далі - ГУ ДФС України у Полтавській області), Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі № 448/884/20 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Полтавській, Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду призначено судову психологічну експертизу; зупинено провадження у справі на час проведення даної експертизи.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ГУ ДФС України у Полтавській області подало апеляційну скаргу на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДФС України у Полтавській області залишено без задоволення, а ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.

26 лютого 2021 року ГУ ДФС України у Полтавській області надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в призначенні експертизи.

Дослідивши касаційну скаргу ГУ ДФС України у Полтавській області, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі як процесуальні документи, що можуть бути оскаржені, передбачені відповідно пунктами 12 і 14 частини 1 статті 353 ЦПК України, які відсутні у зазначеному переліку, а отже ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України ухвала Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою головного управління державної фіскальної служби України у Полтавській області на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України та прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук