Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №335/15407/17

Ухвала

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 335/15407/17

провадження № 61-5252ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу-3 "Вчителів і робітників скляного заводу" про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до житлово-будівельного кооперативу-3 "Вчителів і робітників скляного заводу" про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що позивач проживає у ЖБК-3 "Вчителів і робітників скляного заводу" за адресою АДРЕСА_1. У липні 2014 року позивач вийшла на пенсію за віком і має право на отримання субсидії на житлово-комунальні послуги за вказаним адресом. В період часу з серпня 2016 року по квітень 2017 року позивачу призначено субсидію, проте 18 вересня 2017 року вона отримала повідомлення Управління праці і соціального захисту населення по Вознесенівському району про те, що їй відмовлено у наданні субсидії з травня 2017 року з підстав наявності боргу по сплаті за житлово-комунальні послуги, відповідно до довідки голови правління ЖБК-3 ОСОБА_2 в розмірі 7978,27 грн.

Позивач 08.10.2017 року письмово зверталася до голови правління ЖБК-3 ОСОБА_2 з вимогою про надання інформації щодо вищезазначеної заборгованості за житлово-комунальні послуги, але відповіді не отримала. З урахуванням не надання інформації і відсутності об'єктивних доказів, підтверджуючих борг у сумі 7589,91
грн, позивач вважала, що дії ЖБК-3 "Вчителів і робітників скляного заводу" по визначенню цього боргу є неправомірними, а довідку про заборгованість - недостовірною.

Позивач просила: визнати дії відповідача по визначенню боргу у сумі 7589,91 грн по житлово-комунальним послугам за лютий 2015 року, станом на 01 березня 2015 року по квартирі АДРЕСА_2, за ОСОБА_1 неправомірними; нарахування у сумі 7589,91 грн незаконними, що проведені з порушенням порядку встановленого законодавством; зобов'язати відповідача надати нову довідку ОСОБА_1 в Управління праці і соціального захисту населення по Вознесенівському району м. Запоріжжя без урахування незаконних нарахувань у сумі 7589,91 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу - 3 "Вчителів і робітників скляного заводу" про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

17 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року. ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про: визнання дій по визначенню боргу у сумі 7589,91 грн по житлово-комунальним послугам неправомірними; визнання нарахувань у розмірі 7589,91 грн незаконними; зобов'язання відповідача надати нову довідку без урахування незаконних нарахувань у сумі 7589,91 грн.

Отже, справа № 556/661/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 556/661/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має суспільне значення, оскільки зазначена справа стосується сфери житлово-комунальних послуг, а також має виняткове значення для ОСОБА_1, оскільки для пенсіонерки з незначною пенсією сума у розмірі 7 589,91 грн дуже суттєва.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому проявляється те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 та що, справа становить значний суспільний інтерес

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу - 3 "Вчителів і робітників скляного заводу" про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков