Ухвала

22 травня 2019 року

м. Київ

справа №620/371/17

провадження №61-54св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справі справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність держави за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року у складі судді Бойко Г. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку та повернути земельну ділянку у власність держави.

Позовна заява мотивована тим, що 17 червня 2014 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,4925 га, що розташована на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області для ведення фермерського господарства. Договір зареєстровано в установленому законом порядку.

Зазначав, що ОСОБА_1 фермерське господарство належним чином не створив, що свідчить про те, що він безпідставно набув право користування земельною ділянкою у пільговому порядку, який відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство", статей 22 31 93 124 ЗК України не передбачає конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов'язковою в інших випадках. ОСОБА_1 отримав земельну ділянку в оренду за спрощеною процедурою з метою ухилення від земельних торгів та встановлення орендної плати в результаті конкурсної процедури у більшому розмірі, спричинили неотримання у повному обсязі місцевим бюджетом орендних платежів, та належить до сфери інтересів держави у забезпеченні законного використання землі та надходження бюджетних платежів.

Позивач також зазначив, що укладенню оспореного договору оренди не передувало проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що впливає на належне визначення орендної плати, яка є істотною умовою договору оренди, чим було порушені приписи статті 13 Закону України "Про оренду земель".

Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області

від 24 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 17 червня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 28,4935 га, що знаходиться на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області у власність держави.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ти, що відповідач ОСОБА_1, отримавши землю для ведення фермерського господарства, не використовує її за цим призначенням, оскільки до цього часу фермерське господарство не зареєстроване.

Під час отримання дозволів на відведення йому в оренду землі та під час укладання та подальшого виконання спірного договору ОСОБА_1 не мав на меті ведення фермерського господарства.

Місцевий суд також дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку землі", а саме, без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 24 листопада

2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що при укладенні оспореного договору оренди земельної ділянки не були додержані вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, тому відповідно до статті 228 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним.

Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про повернення орендованої земельної ділянки на користь держави, оскільки відповідач ОСОБА_1 договір вчинив з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій на мирне володіння майном, у даному випадку у вигляді права оренди, оскільки відповідача ОСОБА_1 не можна вважати добросовісним орендарем.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки при укладенні договору оренди у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діяв як фізична особа, а розглянутий судом спір не має корпоративного чи підприємницького характеру.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що за весь час дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,4935 га відповідач ОСОБА_1 використовує її за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за землю, заборгованості по платежам не має.

Касаційна скарга містить посилання на те, що на час розгляду справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як фермер у вигляді фізичної особи-підприємця, а спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування із зареєстрованими в установленому законом порядку фермерськими господарствами підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що відповідач

ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин справи.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи, що обгрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1, серед іншого, посилається на порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, дану справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність держави за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська