Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2021 року у справі №333/2959/20

Ухвала

Іменем України

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 333/2959/20

провадження № 61-11551ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Черняк Ю. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа - Банк" на ухвалу Комунарського районного суду м.

Запоріжжя від 12 листопада 2020 року у складі судді Ярошенко А. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 травня

2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В.,

Кримської О. М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Альфа - Банк",

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. (далі - приватний виконавець Проценко Д. Ю.).

Скаргу мотивував посилаючись на те, що в провадженні приватного виконавця Проценка Д. Ю. перебуває виконавче провадження № 61917469 з примусового виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") заборгованості за кредитним договором у розмірі

2 660 480,08 грн.

18 жовтня 2019 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 60360114, описано належне боржникові нерухоме майно - будинок

АДРЕСА_1 та накладено на нього арешт. У межах виконавчого провадження призначений суб'єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), згідно з висновком якого, станом на 28 листопада

2019 року вартість зазначеного житлового будинку становила -

2 977 009,00 грн. Будинок було передано на реалізацію шляхом продажу з прилюдних торгів, проте через відсутність покупців будинок декілька разів уцінювався, на останніх торгах його стартова ціна становила 2 083 906,30 грн. Однак вони також не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців, виконавчий документ було повернуто стягувачу.

24 квітня 2020 року приватний виконавець Проценко Д. Ю. за заявою стягувача повторно відкрив виконавче провадження № 61917469 щодо цього ж виконавчого документа та повторно розпочав процедуру примусової реалізації предмета іпотеки.

24 травня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 проведена оцінка житлового будинку відповідно до якої його вартість визначена у розмірі

2 080 140 грн.

При визначенні вартості майна ФОП ОСОБА_2 використав порівняльній підхід та використав для порівняння об'єкти нерухомого майна, які не співпадають за своїми технічними характеристиками. Так, для порівняння було взято п'ять об'єктів нерухомого майна площею: 241 кв. м, 360 кв. м., 190 кв. м., 137 кв. м., та 200 кв. м., тоді як площа житлового будинку, який оцінювався, складає 410 кв. м.

Крім того, суб'єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 об'єкт нерухомості не оглядав, до боржника щодо надання доступу до будинку не звертався, що є порушенням Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1).

Посилаючись на наведене ОСОБА_1, просив суд зупинити передачу майна на реалізацію, витребувати від приватного виконавця матеріали виконавчого провадження, скасувати звіт від 24 травня 2020 року № 21-05-2020 про оцінку

та визначення ринкової вартості житлового будинку розташованого за адресою:

АДРЕСА_1; зобов'язати приватного виконавця визначити початкову вартість майна згідно даних судової експертизи.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада

2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано звіт від 24 травня 2020 року № 21-05-2020 про оцінку та визначення ринкової вартості житлового будинку розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, складений ФОП

ОСОБА_2.

Зобов'язано приватного виконавця Проценка Д. Ю. визначити початкову вартість майна згідно даних судової експертизи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при здійсненні оцінки нерухомого майна боржника, яке передавалося на реалізацію з прилюдних торгів, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги Закону України "Про оцінку майна", Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2). Зокрема, експертом не було здійснено виходу за місцем розташування нерухомого майна та не здійснено його огляду. При визначені вартості майна оцінювачем використано порівняльний підхід, проте для порівняння були взяті об'єкти, які не співпадають за своїми технічними характеристиками. Вказані порушення призвели до заниження вартості будинку майже на третину та порушення прав боржника.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу приватного виконавця Проценка Д. Ю. задоволено частково. Ухвалу Комунарського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року, в частині зобов'язання приватного виконавця Проценка Д. Ю. визначити початкову вартість майна згідно даних судової експертизи, скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

В іншій частині ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 12 листопада 2020 року залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, в частині зобов'язання приватного виконавця Проценка Д. Ю. визначити початкову вартість майна згідно даних судової експертизи, апеляційний суд виходив з того, що згідно з положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця суд не мав права покладати на нього обов'язок визначити початкову вартість згідно даних судової експертизи. В іншій частині, суд апеляційної інстанції вважав ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року законною та обґрунтованою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Альфа - Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 29липня 2021 року касаційну скаргу

АТ "Альфа - Банк" залишено без руху, надано заявнику строк до 20 серпня

2021 року для подання до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та сплати судового збору.

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла квитанція АТ "Альфа - Банк" про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду банк отримав 07 червня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).

Ураховуючи що, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником є поважними, підтверджені належними доказами, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не урахували, що він є зацікавленою особою у справі і не може об'єктивно визначити вартість нерухомого майна, яке підлягає примусовій реалізації. Примусова реалізація майна на публічних торгах передбачає змагальність учасників аукціону та відчуження майна за найкращою пропозицією.

Станом на день реалізації лоту на публічних торгах були відсутні заінтересовані особи щодо придбання житлового будинку, а тому відсутні підстави вважати, що оцінка вартості житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 є значно заниженою. Скасовуючи звіт від 24 травня 2020 року № 21-05-2020 про оцінку та визначення ринкової вартості зазначеного житлового будинку, суди не урахували висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2018 року у справі 914/881/17 про те, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ про визнання такого звіту недійсним.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні приватного виконавця Проценка Д. Ю. з жовтня 2019 перебувало виконавче провадження № 60360114 з примусового виконання виконавчого напису приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А.

від 18 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа - Банк" заборгованості у сумі 480 603,08 грн.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 410,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який перебував у іпотеці АТ "Альфа-Банк".

У межах виконавчого провадження призначено суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2, згідно з висновком якого, станом на 28 листопада 2019 року, вартість житлового будинку становила у розмірі 2 977 009,00 грн.

Будинок було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, які неодноразово не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Будинок неодноразово уцінювався, станом на 03 березня 2020 року його початкова ціна була визначена у сумі 2 083 906,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2020 року зупинено виконавче провадження в частині примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Постановою державного виконавця від 24 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61917469 з примусового виконання рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2012 року про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості у сумі

2 660 480,08 грн.

Постановою приватного виконавця від 20 травня 2020 року призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні і визначення вартості нерухомого майна - ФОП ОСОБА_2.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 24 травня 2020 року № 21-05-2020, виконаного ФОП ОСОБА_2, вартість описаного та арештованого житлового будинку становить 2 080 140,00 грн.

27 травня 2020 року виконавець направив боржникові повідомлення про здійснення оцінки майна, відомостей про отримання заявником, матеріали виконавчого провадження не містять.

Не погодившись із оцінкою ФОП ОСОБА_2,11 червня 2020 року ОСОБА_1 направив приватному виконавцю Проценку Д. Ю. заяву про незгоду з проведеною оцінкою, яку той отримав 12 червня 2020 року.

22 червня 2020 року членом експертної ради Громадської організації "Українське товариство оцінювачів" виконана рецензія на звіт про оцінку вартості нерухомого майна № 21-05-2020, згідно з якою звіт класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний за призначенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності.

За змістом частин 1 -3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" не містить обов'язку державного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації на зазначене майно для проведення оцінки. Отже підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 передбачено ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Пунктом 56 зазначеного Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу до оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна в будь-якому випадку передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом забезпечення доступу до нього.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду

від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17,11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13-ц.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на замовлення ОСОБА_1, який не погодився з вартістю належного йому житлового будинку визначеною у звіті від 24 травня 2020 року, складеному ФОП ОСОБА_4, Українським товариством оцінювачів проведено рецензію звіту ФОП ОСОБА_4, відповідно до якої звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Надаючи оцінку зазначеному звіту щодо вартості майна, належного боржнику ОСОБА_1, суди також урахували, що суб'єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки житлового будинку належного боржнику без доступу до приміщення, обмежившись наявністю фотографій об'єкта, що є порушенням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майнових прав" та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна".

Зазначене дає підстави для висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Проценка Д. Ю. та скасування звіту щодо визначення вартості майна, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові

від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц про те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не урахували висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 914/881/17 є безпідставними з огляду на таке.

Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Водночас, ОСОБА_1 оскаржив оцінку належного йому майна у порядку оскарження дій приватного виконавця, а не шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним звіту про оцінку майна.

Отже, судові рішення у справі, у якій подано касаційну скаргу, не суперечать висновкам викладеним у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи наведене, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 12 листопада 2020 року, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанова Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання Акціонерного товариства "Альфа - Банк" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити Акціонерному товариству "Альфа - Банк" строк на касаційне оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 12 листопада 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду

від 18 травня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа - Банк" на ухвалу Комунарського районного суду

м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Альфа - Банк", відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик А. С. Олійник Ю. В. Черняк