Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №414/205/20

Ухвала

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 414/205/20

провадження № 61-5240ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 31 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, виданого за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 31 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, виданого за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 31 січня 2020 року за нововиявленими обставинами задоволено частково.

Скасовано судовий наказ, виданий Кремінським районним судом Луганської області 31 січня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 210,20 грн.

Судовий наказ, виданий Кремінським районним судом Луганської області 31 січня 2020 року в частині щодо стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення повноліття дитиною залишено в силі.

Постановою Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину ухвали у редакції постанови.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику уточнити прохальну частину касаційної скарги, яка має бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судовий наказ Кремінського районного суду Луганської області 31 січня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасувати, передати справу повністю на новий розгляд, для продовження розгляду.

Проте, з огляду на зміст касаційної скарги, заявником подано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року з проханням скасувати оскаржувані судові рішення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених Частиною 1 статті 160 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини 8 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до частини 8 статті 170 ЦПК України, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V частини 8 статті 170 ЦПК України.

Частинами 1 , 2 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини 4 , 5 статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина 2 стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Кремінським районним судом Луганської області 31 січня 2020 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що наведені заявником підстави та обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (відповідно до положень частини 7 статті 170 ЦПК України) або до державного виконавця із заявою про зарахування коштів, сплачених ним добровільно на утримання дитини (відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження").

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 6 статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 31 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, виданого за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк