Ухвала

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/21408/17

провадження № 61-38390св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду міста Києва 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Кулікової С. В., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Фінанси та Кредит"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2011 року № 0-3/11-00401-с-и у розмірі 5 983 812,82 грн, із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 708 991,91 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 1 282 914,50 грн, пеня - 2 991 906,41 грн.

Крім того, банк подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на майно боржника ОСОБА_1, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року в задоволенні заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 2 червня 2017 року скасовано.

Заяву ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 18 листопада 2010 року, виданого Головним управління житлового забезпечення (Наказ від 17 листопада 2010 року № 1549-С/ЖБ).

У грудні 2018 року до суду касаційної інстанції від особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви банку про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відчужила житловий будинок, на який накладено арешт, його дружині ОСОБА_4. У зв'язку з наведеним вважає, що такий арешт порушує його майнові права на об'єкт спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з'ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. (частина 4 статті 389 ЦПК України в редакції станом на 07 лютого 2020 року).

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що ОСОБА_3, який не брав участі у справі, не оскаржував ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, касаційне провадження за його касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2018 року підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389, 394, ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 757/21408/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду міста Києва 19 березня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук