Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №754/12424/13

Постанова

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа № 754/12424/13-ц

провадження № 61-5455св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві,

відповідач - Київська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство "БТА Банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Котули Л. Г., від 01 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" (далі - ТОВ "ТД Еліт Сервіс"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "БТА Банк" (далі - ПАТ "БТА Банк"), ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації належної їй квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що прилюдні торги відбулися з порушеннями чинного законодавства, зокрема: процедури визначення вартості майна, строків розміщення оголошення про проведення повторних прилюдних торгів та без отримання дозволу органу опіки та піклування на проведення зазначених торгів, ОСОБА_3 просила визнати прилюдні торги з реалізації нерухомого майна від 28 грудня 2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року, недійсними.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Мальченко О. В. від 09 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, зокрема визначення вартості чи оцінки майна, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; публікація оголошення про повторні торги, які були призначені на 28 грудня 2012 року, була здійснена із запізненням всього на три робочі дні, при цьому повідомлення про проведення прилюдних торгів було опубліковано за шістнадцять днів до їх проведення; для проведення прилюдних торгів не було необхідності отримувати дозвіл органу опіки та піклування під час їх підготовки та передачі документів, оскільки одноособовим власником спірної квартири була позивач, а із заявою про реєстрацію неповнолітньої дитини у спірному житловому приміщенні вона звернулася після проведення прилюдних торгів; так як банк не звертався до ОСОБА_3 із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому правові підстави для першочергового стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставного майна є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано прилюдні торги з реалізації нерухомого майна від 28 грудня 2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року, недійсними.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що права ОСОБА_3 внаслідок проведення оскаржуваних торгів з реалізації належної їй квартири порушені, торги проведені з порушенням вимог законодавства, оскільки відбулися більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; про торги невчасно були розміщенні об'яви у системі реалізації арештованого та конфіскованого майна, що є істотними порушеннями процедури і порядку проведення прилюдних торгів, а тому за правилами статей 203, 215 ЦК України такі торги є недійсними, так як порушують права позивача.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить рішення апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року скасувати, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційним судом залишено поза увагою, що вона є власником спірного нерухомого майна, а

ОСОБА_3 не має жодних речових прав на зазначену квартиру; ОСОБА_5 не є учасником спірних правовідносин; доказів вартості житла матеріали справи не містять; законодавство, яким керувався суд апеляційної інстанції під час розгляду та вирішення справи, втратило чинність; влітку 2015 року ОСОБА_3 було виселено з квартири.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, ТОВ "ТД Еліт Сервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ "БТА Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання прилюдних торгів недійсними призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що у провадженні державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві перебували виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом міста Києва 23 квітня 2010 року та 09 листопада 2012 року, про стягнення на користь ПАТ "БТА Банк" заборгованості із ОСОБА_3 як солідарного боржника.

17 листопада 2011 року державним виконавцем складено акт опису й арешту належної позивачеві на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 8,17,18).

03 березня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості вищезазначеної квартири (т. 1 а. с. 25).

27 квітня 2012 року складено висновок незалежної експертної оцінки квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ринкова вартість квартири становила 377 192 грн. (т. 1 а. с. 5).

Прилюдні торги з реалізації арештованого майна, призначені на 16 листопада 2012 року, не відбулися та 29 листопада 2012 року державним виконавцем складено акт уцінки спірної квартири (т. 1 а. с. 23).

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 28 грудня 2012 року відбулися прилюдні торги, на яких було реалізовано квартиру АДРЕСА_1 за ціною 283 500 грн Переможцем торгів визнано ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 6).

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що звіт про оцінку нерухомого майна було затверджено 27 квітня 2012 року.

Встановлено, що повторні прилюдні торги відбулися 28 грудня 2012 року, тобто більше, ніж через шість місяців з дати проведення оцінки майна.

Розміщення об'яв у системі реалізації арештованого та конфіскованого майна відбулося 12 грудня 2012 року (а. с. 118 виділених матеріалів з виконавчого провадження № 1976/19).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини 4 статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі -Тимчасове положення), яке було чинним на момент проведення спірних прилюдних торгів.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним на момент проведення торгів (далі - Закон "Про виконавче провадження"), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55,85).

Частиною третьою статті 62 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

За частиною першою статті 58 Закону "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною п'ятою статті 62 Закону "Про виконавче провадження", пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, яка була чинною на момент проведення прилюдних торгів, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.

Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбаченими Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів було отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, визнавалося порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону "Про виконавче провадження", пунктів 3.2,3.4 Тимчасового положення.

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не могло вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини п'ятої статті 58 Закону.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, визнавалося підставою для визнання цих торгів недійсними, за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Позивачем при розгляді даної справи не доведено, що порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення вплинуло на результати торгів, зокрема, що вартість майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, підвищилася з огляду на те, що торги були проведені більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна, а також, що внаслідок проведення торгів з порушенням вищевказаних вимог були порушені права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

При цьому, стороною позивача також не надано підтверджень на порушення її прав та вплив на результати торгів внаслідок публікації оголошення про їх проведення із запізнення на три дні, проте більш ніж за два тижні до їх проведення.

Враховуючи, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржила, її доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів, у тому числі й заниженої оцінки майна, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є правильним та таким, що відповідає вимогам закону.

Згідно з статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити.

Рішення апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2016 рокускасувати, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф.Хопта

Ю.В.Черняк