Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.12.2020 року у справі №541/2556/19

УХВАЛА

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 541/2556/19

провадження № 61-17171ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Ластівка" Високосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинського дошкільного начального закладу (ясла-садок) "Ластівка" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великосорочинського дошкільного начального закладу (ясла-садок) "Ластівка" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - ДНЗ "Ластівка") про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі.

Позов обгрунтований тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та з 1978 року працювала на посаді вихователя у ДНЗ "Ластівка".

У січні 2019 року на посаду завідувача дошкільного навчального закладу призначено ОСОБА_2.

У вересні 2019 року завідувач дитячого садка запропонувала їй у добровільному порядку написати заяву про звільнення за власним бажанням, мотивуючи тим, що вона є особою пенсійного віку і є працівники молоді та енергійні, які краще будуть виконувати обов'язки вихователя.

24 жовтня 2019 року складено акт службового розслідування про випадок, який стався 30 вересня 2019 року. В документі не вказано про подію і обставини, за яких вона відбулася.

Зі змісту наказу від 24 жовтня 2019 року № 46 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани їй стало відомо про те, що нібито вихованець її групи ОСОБА_3 отримав травму голови, перебуваючи на ігровому майданчику.

Зазначає, що про цю подію їй взагалі невідомо, адже ніякої травми дитина не отримала, вона зачепилась шапкою за огорожу. Якби дійсно травма мала місце, то керівник дитячого садка зобов'язана звернутися до лікувального закладу та повідомити про подію правоохоронні органи, які б надали правову оцінку цій події.

31 жовтня 2019 року складено акт про те, що вона нібито на занятті з фізичної культури не співпрацювала з музичним керівником, що також не відповідає дійсності.

На підставі акта від 31 жовтня 2019 року наказом від 31 жовтня 2019 року № 49 на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Вважає наказ від 24 жовтня 2019 року № 46 та наказ від 31 жовтня 2019 року № 49 про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді доган незаконними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені за надуманими мотивами та за порушення трудової дисципліни, які вона не вчиняла.

Просила суд скасувати накази ДНЗ "Ластівка" від 24 жовтня 2019 року № 46 та від 31 жовтня 2019 року № 49 про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани; визнати дії завідуючої ДНЗ "Ластівка" ОСОБА_2 про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді доган за наказами від 24 жовтня 2019 року № 46 та від 31 жовтня 2019 року № 49 неправомірними.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 надіслала до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, в якій просила суд ухвалити рішення про визнання незаконним та скасувати наказ від 07 листопада 2019 року № 22 про звільнення її з посади вихователя на підставі частини 3 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді вихователя ДНЗ "Ластівка" з 08 листопада 2019 року; визнати дії завідуючої ДНЗ "Ластівка" ОСОБА_2 щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення наказом від 07 листопада 2019 року № 22 - незаконними та зобов'язати внести відповідні зміни у її трудову книжку про скасування запису про її звільнення на підставі частини 3 статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2019 року цивільні справи за позовами ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про скасування наказів про застосування заходів дисциплінарного характеру є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволенню. Позовні вимоги про визнання протиправними дій завідуючої ДНЗ "Ластівка" ОСОБА_2 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень не є належним способом захисту, оскільки не є ефективним та не відповідає змісту порушеного права.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано накази від 24 жовтня 2019 року № 46 "Про накладення дисциплінарного стягнення на вихователя ОСОБА_1", від 31 жовтня 2019 року № 49 "Про накладення дисциплінарного стягнення на вихователя ОСОБА_1", від 07 листопада 2019 року № 22 "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя ДНЗ "Ластівка" з 08 листопада 2019 року.

У частині поновлення на роботі ОСОБА_1 судове рішення допущене до негайного виконання.

В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року залишене без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт травми дитини ОСОБА_4 вихователь ОСОБА_1 не помітила і дитина не скаржилася їй на самопочуття. Травму виявила мати дитини, коли прийшла забирати її о 17 год 00 хв, проте вихователь не повідомила про травму ні завідувача, ні медичну сестру закладу та суд першої інстанції не звернув увагу, що вини позивача у травмуванні дитини під час службового розслідування встановлено не було, а безвідповідальне віднесення до своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 полягало у приховуванні випадку травмування ОСОБА_4. Шкідливих наслідків, до яких призвела бездіяльність позивача, комісією службового розслідування не встановлено. Суд першої інстанції самостійно визначив порушення позивачем пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 2.6., 2.8., 2.12.,
2.20., 4.1. Посадової інструкції вихователя, які роботодавцем в оспорюваних наказах не зазначались, та фактично переклав на працівника обов'язок доводити свою невинуватість у порушеннях посадової інструкції, що суперечить завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язував звільнення. Факт не проведення прогулянки з дітьми 04 листопада 2019 року не є достатньою вагомою підставою для розірвання трудового договору з працівником.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду поштовим зв'язком надійшла касаційна скарга ДНЗ "Ластівка" на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає: суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме Інструкції про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися із здобувачами освіти під час освітнього процесу у ДНЗ "Ластівка", затвердженої наказом завідувача від 29 серпня 2019 року № 16; суд апеляційної інстанції не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17; висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 18 травня 2020 року у справі 761/14798/17, від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17, від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18, від 20 травня 2020 року № 279/3334/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у який спосіб позивач повинен повідомити суд про наявність оригіналів доказів та який належний спосіб їх подання до суду;

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Миргородського міськрайонного суду Полтавської області матеріали цивільної справи № 541/2556/19 за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинського дошкільного начального закладу (ясла-садок) "Ластівка" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 лютого 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко