Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2021 року у справі №201/5057/20

Ухвала

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 201/5057/20

провадження № 61-1113ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17 408,49 грн.

Позов обґрунтовано тим що, що 27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачем підписана анкета-заява від 27 січня 2016 року, після підписання якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 27 січня 2016 року відповідач погодився із запропонованими йому умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які разом із заявою складають договір про надання банківських послуг. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, не здійснював у повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, пені, штрафів, передбачених договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 20 квітня 2020 року становить 17 408,49
грн, з яких: 6 350,29 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2

218,32 грн - заборгованість за відсотками, які нараховані на прострочений кредит відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 7 534,71 грн - пеня за порушення строків виконання зобов'язання, а також штрафи відповідно до пункту
2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00 грн - фіксована частина та 805,17 грн - процентна складова.

Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 27 січня 2016 року містить лише анкетні дані відповідача, у заяві відсутня інформація щодо розміру ліміту, який клієнт з підписанням цієї заяви бажав отримати на кредитну карту, не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються проценти за користування кредитом, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.

У січні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 17 408,49 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам, зробленим у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту.

Такі доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а саме: виписці по картковому рахунку.

Проте, підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено саме ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що питання оцінки виписки по картковому рахунку, як доказу, який може підтверджувати ті, чи інші обставини у справі, не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, є безпідставними.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має для нього виняткове значення, є безпідставним, оскільки нічим не обґрунтоване. Формальне посилання у касаційній скарзі на зазначений пункт, без наведення відповідного обґрунтування, не може бути підставою для висновків суду касаційної інстанції, що у цій справі наявні обставини, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик