Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №278/1039/17 Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №278/10...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №278/1039/17

Ухвала

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 278/1039/17

провадження № 61-4777ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 10 лютого 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ZRVBGA00003189, за умовами якого банк зобов'язався надати останній кредит у розмірі 35 232,00 дол. США на термін до 09 лютого 2010 року, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленими кредитним договором. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки. Позичальник своїх обов'язків за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, зокрема, за тілом кредиту.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути у солідарному порядку із відповідачів заборгованість за кредитним договором від 10 лютого 2006 року № ZRVBGA00003189 станом на 17 березня 2017 року в сумі 18 143,68 дол. США, що станом на момент звернення до суду за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 489 335,05 грн.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 липня 2017 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість тілом кредиту за договором від 10 лютого 2006 року № ZRVBGA00003189 у розмірі 18 143,68 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 489 335,05 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 липня 2017 року задоволено. Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 липня 2017 року скасовано та призначено справу до судового розгляду на 24 жовтня 2017 року о 10 год 30 хв.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 лютого 2006 року № ZRVBGA00003189 у розмірі 18 143,68 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України від 17 березня 2017 року складає 489 335,05 грн.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

05 березня 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law14~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law15~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law16~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 05 березня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law17~.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 489 335,05
грн
, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року не підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 5 частини четвертої вказаної норми (у редакції, чинній на момент призначення справи до розгляду ухвалою суду першої інстанції від 28 грудня 2018 року) встановлено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1
762,00 грн.


Предметом позову у цій справі є стягнення 489 335,05 грн, що є меншим, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (881 000,00 грн), тому законодавство України, чинне на момент призначення справи до розгляду, передбачало можливість розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційного провадження вбачається, що відповідачі не подавали заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у порядку, передбаченому частиною 4 статті 277 ЦПК України.

Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати