Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.06.2020 року у справі №766/3698/20

Ухвала

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 766/3698/20

провадження № 61-8467ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В.

В., розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Ошо"

про розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків, завданих розірванням договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із указаним вище позовом. Одночасно позивачі подали до суду заяву, в якій просили вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня

2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня

2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким

заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1), товариства з обмеженою відповідальністю "Ошо" (далі - ТОВ "Ошо") про розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме - 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності.

28 травня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 01 червня 2020 року) на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,

за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,

які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови

"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

З надісланих до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4,

ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ошо" про розірвання інвестиційного договору у зв'язку з істотними порушеннями його умов та відшкодування збитків, завданих розірванням цього договору, у розмірі 163 223 доларів США

20 центів, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно

4 050 873 грн 38 коп. Тобто, зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами по даній справі виник спір майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень, з метою забезпечення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили накласти арешт на належну на праві часткової власності ОСОБА_1 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своєї заяви зазначали, що незастосування заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачі у добровільному порядку відмовляються повернути кошти і у позивачів є істотні підстави вважати, що в разі задоволення позову та ухвалення рішення, таке рішення не можливо буде виконати у зв'язку з відсутністю у відповідачів коштів, а своє нерухоме майно вони можуть відчужити ще до ухвалення рішення з метою уникнення примусової реалізації майна. Відповідачі перебувають у незадовільному майновому стані, тому не мають можливості відшкодувати позивачам завдані значні матеріальні збитки. Відповідач ОСОБА_4 взагалі не має у власності нерухомого майна.

На належний йому легковий автомобіль 20 січня 2020 року накладено звернення стягнення, що також підтверджує наявність фінансових труднощів у відповідачів.

Зазначене значною мірою підвищує ризики неналежного та неефективного виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки кількість майна відповідачів внаслідок звернення стягнення зменшується. Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 45/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

20 січня 2020 року на належний відповідачу ОСОБА_4, як боржнику, легковий автомобіль VW Touareg Premium Life зареєстровано звернення стягнення.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є розірвання інвестиційного договору у зв'язку з істотними порушеннями його умов та відшкодування збитків, завданих розірванням цього договору, у розмірі 163 223 доларів США

20 центів, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно

4 050 873 грн 38 коп., які відповідачі в добровільному порядку позивачу не повертають, і єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,

та зважаючи, що відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами,

а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивачів, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив, наслідки і ризик можливого відчуження належного відповідачу нерухомого майна на відновлення порушеного права позивачів, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_1 нерухоме майно.

Застосований судом вид забезпечення позову захищає права позивачів на випадок можливого ухвалення рішення на їх користь.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Заявником наведені як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідає вимогам закону.

З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Ошо" про розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович