Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2018 року у справі №760/2061/17

Ухвала

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 760/2061/17

провадження № 61-42970ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м.

Києва від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Актабанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Актабанк" (далі - ПАТ "Актабанк") звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просив стягнути з останього заборгованість за кредитним договором № 0860884401/Т/973810 від 18 червня 2012 року у розмірі 52 823,02 грн, яка складається із: тіла кредиту - 25 835,14 грн; відсотків - 7,88 грн; комісії за обслуговування кредиту - 26980,00 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року, позовні вимоги ПАТ "Актабанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Актабанк", заборгованість за кредитним договором № 0860884401/Т/973810 від 18 червня 2012 року у розмірі 52 823,02 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

20 серпня 2018 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України, автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Пророка В. В., суддів:

Висоцьку В. С. і Фаловську І. М.

23 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано судді-доповідачу Пророку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2018 року указані недоліки було усунуто.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду № 684/0/226-19 від 13 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суддю Пророка В.

В. та на підставі подання судді від 06 червня 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 7 частини 2 статті 33 ЦПК України, проведено повторний автоматизований розподіл справи, визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Дундар І. О., суддів: Краснощокова Є. В. і Крата В. І.

13 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано судді-доповідачу Дундар І.

О.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 760/2061/17 становить 52 823,02 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 760/2061/17 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року про можливість її оскарження у касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Підстави повернення судового збору передбачені статтею 7 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Актабанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар