Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 607/4566/20

провадження № 61-18808ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького", третя особа - Тернопільська міська рада, про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького", третя особа - Тернопільська міська рада, про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у справі № 607/25677/18 позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького" про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Скасовано розпорядження міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року № 227-к в частині звільнення

ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького" і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, на підставі пункту 1 частини першої

статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького". Стягнуто з Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада

2018 року по 18 липня 2019 року включно, у сумі 148 469,37 грн,

з вирахуванням відповідних податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць

у розмірі 18 558,67 грн допущено до негайного виконання.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та постановою Верховного суду від 22 січня 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року залишено без змін.

Посилаючись на те, що до цього часу рішення суду не виконано, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького" на його користь 148 469,36 грн середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 50 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 22 липня 2020 року (у складі судді Позняка В. М. ) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького" 148 469,36 грн середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 5 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року

(у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Бершадської Г. В.,

Ходоровського М. В. ) рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

15 грудня 2020 року Тернопільська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій даній справі є стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 198 469,36 грн (148 469,36 грн + 50 000 грн), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну та предмет позову у справі, складність справи, а також її значення для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії, та дійшов висновку, що винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького", третя

особа - Тернопільська міська рада, про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв