Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2021 року у справі №524/4917/20

Ухвала

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 524/4917/20

провадження № 61-15049ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради в особі департаменту державної реєстрації, про припинення та визнання права власності на частку квартири,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, є співвласниками квартири АДРЕСА_1, кожному з них належить по 1/3 частині. Відповідач тривалий час проживає окремо, має власне житло і відмовляється компенсувати витрати на утримання квартири. Крім того, чинить перешкоди іншим співвласникам, оскільки забрала правовстановлюючі документи.

Вважали, що в даній справі наявні всі обставини, визначені в статті 356 ЦК України, що є підставою для припинення права власності відповідача на частку в спільній власності та її розподілу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, позов залишено без задоволення.

Судові витрати покладено на позивачів.

Повернуто ОСОБА_1 кошти в сумі 62 500 грн, внесені на депозитний рахунок суду.

07 вересня 2021 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 2, 9 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає майнове благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір передбачає можливість визначення ціни пред'явленого позову. Видами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з набуттям прав власності на певне майно, зокрема й грошові суми.

Предметом позову є припинення та визнання права власності на частку квартири, ціна позову у даній справі становить 62 500 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Крім того, Полтавський апеляційний суд в своїй ухвалі від 27 травня 2021 року вказав, що предметом перегляду є рішення суду першої інстанції з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що дана справа має виняткове для нього значення.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього не є достатніми для застосування пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради в особі департаменту державної реєстрації, про припинення та визнання права власності на частку квартири.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко