Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2018 року у справі №596/355/18

Ухвала

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 596/355/18

провадження № 61-43894ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С.,

Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа - Васильковецька об'єднана територіальна громада, про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа - Васильковецька об'єднана територіальна громада, про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 1996 року селянській спілці "Поділля", яка знаходилась в селі Чабарівка Гусятинського району Тернопільської області та ліквідована 05 червня 2007 року, був виданий державний акт на право колективної власності на землю, до якого додавалися списки громадян - членів селянської спілки "Поділля", які мали право на земельну частку (пай). Позивача не було включено до цих списків, хоча у період з 29 листопада 1995 року до 22 червня 1996 року (на час видачі селянській спілці "Поділля" державного акта на право колективної власності на землю) він навчався в Гусятинському навчальному пункті Тернопільського навчально-курсового комбінату, залишаючись при цьому її членом й після закінчення навчання працював у цій селянській спілці.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_4 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель колективної власності селянської спілки "Поділля" на території Чабарівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області; зобов'язати виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; оформити право власності на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що даний позов пред'явлено до відповідача, який в силу вимог закону не є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, діями останнього права позивача не порушені. ОСОБА_4 не доведено наявності у нього права на земельну частку (пай) із заявлених підстав, оскільки на час паювання земель у селянській спілці "Поділля" (26 грудня 1995 року) ОСОБА_4 не був її членом, на роботу до цієї спілки він був прийнятий у лютому 1997 року і пропрацював там рік. Починаючи з часу проведення паювання у селянській спілці "Поділля" (грудень 1995 року) і до її ліквідації у 2007 році, ОСОБА_4 за захистом порушеного права про визнання незаконним рішення зборів щодо неправомірного не внесення його в списки осіб, що мали право на земельну частку, не звертався. Позивачем не подано належних та допустимих доказів про неможливість звернення за захистом порушеного права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що у період з 29 листопада 1995 року до 22 червня 1996 року ОСОБА_4 навчався в Гусятинському навчальному пункті Тернопільського навчально-курсового комбінату на курсах за професією "Тракторист-машиніст".

ОСОБА_4 працював у селянській спілці "Поділля" з лютого 1997 року до лютого 1998 року.

26 грудня 1995 року в селянській спілці "Поділля" було проведено паювання земель.

В додатку І до державного акта серії НОМЕР_1 "Список громадян членів колективного с/г підприємства "Поділля" (працюючі) та додатку ІІ до Державного акту серії НОМЕР_2 "Список громадян членів колективного с/г підприємства "Поділля" (пенсіонери), в додаткових списках: від 28 вересня 1998 року, від 21 грудня 1998 року, додатку № 1 до державного акта НОМЕР_3, виписці з протоколу від 05 вересня 1999 року ОСОБА_4 не значиться.

Після ліквідації селянської спілки "Поділля", яке відбулося у 2007 році, в архівний сектор Гусятинської районної державної адміністрації протоколи загальних зборів селянської спілки "Поділля" с. Чабарівка за 1996-1998 роки не надходили.

Суди встановили, що згідно з наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Тернопільської області розпоряджається Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (в межах, визначених ЗК України).

Відповідно абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (абзац 1 пункту 2 вищевказаного Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95).

Відповідно до роз'яснень, викладених у ~law8~, член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, для набуття права на земельну частку (пай) необхідна наявність таких обставин: особа має бути членом колективного сільськогосподарського підприємства; вона повинна бути внесена до списку осіб, який додається до державного акта на право колективної власності на землю; колективне сільськогосподарське підприємство має отримати державний акт про право колективної власності на землю.

Встановивши, що даний позов ОСОБА_4 пред'явлено до державної адміністрації, яка в силу вимог закону не є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення (таким є Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області), суди дійшли правильного висновку, що діями відповідача права позивача не порушені.

На підставі викладеного, суди також дійшли правильного висновку в частині недоведеності позивачем наявності у нього права на земельну частку (пай) з тих підстав, що на час паювання спірних земель (26 грудня 1995 року), ОСОБА_4 не був членом селянської спілки "Поділля", оскільки з наявних у трудовому архіві відомостей вбачається, що на роботу в цю спілку він був прийнятий у лютому 1997 року та пропрацював там рік.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа - Васильковецька об'єднана територіальна громада, про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк