Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2018 року у справі №751/2734/17

Ухвала

07 травня 2018 року

м. Київ

справа № 751/2734/17

провадження № 61-21097ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства "ВД" до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Лонг Компані", про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року приватне підприємство "ВД" (далі - ПП "ВД") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Лонг Компані" (далі - ТОВ "Лонг Компані"), про стягнення грошових коштів у розмірі 66 035,20 грн, з яких: неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення -46 635,20 грн; штраф за самовільне переобладнання орендованого приміщення - 10 000 грн; матеріальна шкода -9 400 грн; а також зобов'язати відповідача звільнити приміщення на АДРЕСА_1, що належить позивачу.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2017 року (у складі судді Цибенко І. В.) позов ПП "ВД" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" матеріальну шкоду у розмірі 9 400 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" судові витрати у розмірі

227,75 грн.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року (у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Лагізи Г.П., Скрипки А. А.) рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ПП "ВД" про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, штрафу за самовільне переобладнання орендованого приміщення та розподілу судових витрат скасовано, позов в цій частині задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення в розмірі 46 635,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" штраф за самовільне переобладнання орендованого приміщення в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" 3 200 грн судових витрат, понесених в суді першої інстанції, та 1 760,30 грн судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "ВД" 2 500 грн витрат, понесених на правову допомогу.

24 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення матеріальної шкоди і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, а залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки та штрафу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення грошових коштів у розмірі 66
035,20 грн, з яких: неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення -46 635,20 грн; штраф за самовільне переобладнання орендованого приміщення - 10
000 грн; матеріальна шкода -9 400 грн, тобто ціна позову становить 66 035,20
грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200 грн).

Крім того, у справі заявлено вимогу немайнового характеру, зокрема про зобов'язання вчинити дії.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Крім того, судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1,2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства "ВД" до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Лонг Компані", про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська