Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №570/4393/17

Ухвала

23 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 570/4393/17

провадження № 61-7948ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, в розмірі 31
146,00 грн, моральної шкоди в розмірі 7 000,00 грн та витрат за проведене дослідження автомобіля для встановлення реальної вартості для його відновлення в розмірі 748,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 червня 2017 року внаслідок ДТП, яка відбулася з вини відповідача, транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до рахунку-фактури розмір збитків склав 31 146,00 грн та 748,80 грн? за проведення оцінки вартості пошкоджень. Щодо моральної шкоди, то її розмір ОСОБА_1 оцінила у 7 000,00 грн. На вимогу ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодувати вартість матеріального збитку відповідач не відреагував, тому позивач звернулася з даним позовом до суду.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, у розмірі 30 241,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_2 - адвокат Захарчук О. Л. оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука О. Л. задоволено частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненької області від 05 грудня

2018 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

12 квітня 2019 року через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року та залишити в силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня

2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 році встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00
грн.

Предметом позову у справі № 570/4393/17 є відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, в розмірі 31 146,00 грн та моральної шкоди в розмірі 7
000,00 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року підлягає касаційному оскарженню, оскільки: касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо розмежування випадків стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, зі страховика та із особи, якою завдано шкоду; позивач фактично позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки страховиком на стадії досудового врегулювання спору було відмовлено в здійсненні страхового відшкодування; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки у випадку звернення з новим позовом до страховика, дана шкода не буде відшкодована останнім.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що справа має виняткове значення для учасника справи і що позивач позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи

Посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України є безпідставними.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржене судове рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило