Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2019 року у справі №2608/15269/12

Ухвала

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2608/15269/12

провадження № 61-18480ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року у складі судді Фещук Т. С. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі суддів: Оніщук М. І.,

Шебуєва В. А., Крижанівської Г. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягував - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М., в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М., що полягають у підготовці заявки та передачі її організатору електронних торгів "СЕТАМ" з метою примусової реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. усунути порушення шляхом відкликання заявки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня

2019 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що з наданих до суду доказів вбачається, що заявник тривалий час не проживає в іпотечній квартирі. Враховуючи що у Законах України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку" відсутні положення про отримання дозволу органу опіки та піклування в разі примусової реалізації предмета іпотеки, попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якій право користування належить малолітній дитині не потрібен.

11 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати судові рішення й ухвалити у справі нове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано останній строк для усунення недоліків.

Недоліки касаційної скарги усунуто у строк, встановлений судом.

Разом з тим у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги та вважає, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, касаційна скарга відповідного обґрунтування не містить.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням викладеного, на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року за скаргою ОСОБА_1.

Керуючись статтями 127 136 260 390 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягував - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат