Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2021 року у справі №263/13730/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року

м. Київ

справа № 263/13730/20

провадження № 61-9275ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк",

суб'єкт, бездіяльність якого оскаржується, - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

боржники - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донконтракт",

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в інтересах якого діє адвокат Денисенко Сергій Олександрович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржники - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донконтракт",

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АК Промінвестбанк") звернулося до суду зі скаргою, в якій просило:

- визнати незаконною відмову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у здійсненні заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, в межах виконавчого провадження № 62692762;

- визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, в межах виконавчого провадження № 62692762;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) здійснити виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 62692762 у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 1 лютого 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, у справі № 263/87/16-ц.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "АК Промінвестбанк" залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постановою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, ПАТ "АК Промінвестбанк", в інтересах якого діє адвокат Денисенко С. О., 3 червня 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у

пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року ПАТ "АК Промінвестбанк" визначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що на спірні правовідносини Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не поширюється, оскільки з 30 квітня 2018 року антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей припинена та розпочата операція Об'єднаних сил.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Постановляючи ухвалу, Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області виходив із наявності обмежень щодо можливості виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Також суд вказав, що Указ Президента України щодо завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався і початок проведення операції Об'єднаних сил не впливає на дію Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що 1 лютого 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист № 236/87/16-ц на виконання судового рішення, яким у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Донконтракт" за кредитним договором № 3/2/10 від 29 червня 2010 року у розмірі 3 149 811,61
грн звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 27122457, що є власністю ОСОБА_1, шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю 887 965 грн.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крушеницької В. А. від 31 липня 2020 року відкрито провадження № 62692762.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 16 жовтня 2020 року прийнято виконавче провадження № 62692762.

16 жовтня 2020 року ПАТ "АК Промінвестбанк" направив вимогу про невідкладне вжиття заходів щодо виконання виконавчого листа та негайне проведення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо примусового виконання виконавчого документа.

20 жовтня 2020 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав відповідь на вказану вимогу, в якій вказав, що статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено заборону щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28 жовтня 2020 року накладено арешт на нежитлову будівлю на

АДРЕСА_1.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі "Сокуренко і Стригун проти України" ("Sokurenko and Strygun v Ukraine") від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено

статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а також рішеннями, які відповідно до статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що судовим рішенням звернено стягнення на предмет іпотеки; виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38

(у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41,43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію (частина 4 статті 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

Місто Маріуполь Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Положення статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, де проводилась антитерористична операція. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах, щодо якого є судове рішення про звернення стягнення, не може здійснюватися до закінчення дії статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Вказані норми закону є правовою підставою, яка не дає змоги органам і посадовим особам, що здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 266/1677/14-ц (провадження № 61-962св20).

Вирішуючи скаргу, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із відсутності правових підстав для її задоволення, оскільки місто Маріуполь Донецької області включене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, і державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 62692762, діяв відповідно до вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Початок проведення операції Об'єднаних сил із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях не свідчить про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, оскільки підтвердженням її завершення може бути виключно Указ Президента України.

Вказаним спростовуються доводи заявника про те, що на спірні правовідносини Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не поширюється, оскільки з 30 квітня 2018 року антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей припинена та розпочата операція Об'єднаних сил.

Посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 908/130/15-г відхиляється касаційним судом, оскільки правовідносини у справах не є подібними.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ПАТ "АК Промінвестбанк", в інтересах якого діє адвокат Денисенко С. О., на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року є необґрунтованою, правильне застосування норм матеріального права та додержання норм процесуального права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та

пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "АК Промінвестбанк", в інтересах якого діє адвокат Денисенко С. О., на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в інтересах якого діє адвокат Денисенко Сергій Олександрович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржники - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донконтракт".

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук