Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.12.2020 року у справі №536/1278/19

Ухвала

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 536/1278/19

провадження № 61-18358 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів про захист прав споживачів,

Встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів, просивши суд: зобов'язати ТОВ "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів надати споживачу компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг шляхом урахування суми у розмірі 1 100,00 грн відповідної компенсації в рахунку споживача за спожиту електричну енергію (о/р НОМЕР_1); зобов'язати ТОВ "Полтаваенергозбут" припинити порушення статті 5 Закону України "Про звернення громадян" та надати споживачу достовірну, точну та повну інформацію на всі загалом сім усних звернень та запитів - законно поданих хасидом до ТОВ "Полтаваенергозбут" 31 липня 2019 року; зобов'язати ТОВ "Полтаваенергозбут" припинити порушення частини 2 статті 24 Конституції України; зобов'язати ТОВ "Полтаваенергозбут" припинити протиправний тиск на хасида шляхом надсилання повідомлень про заборгованість без виключно належних доказів які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості які визнаються Верховним Судом України; вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів про захист прав споживачів, задоволено частково: зобов'язано ТОВ "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів згідно вимог постанови надати ОСОБА_1 компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг шляхом урахування суми у розмірі 600,00 грн відповідної компенсації в рахунку споживача за спожиту електричну енергію (о/р НОМЕР_1); зобов'язано ТОВ "Полтаваенергозбут" надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію на усні звернення заявлені ним до ТОВ "Полтаваенергозбут" від 31 липня 2019 року; стягнуто з ТОВ "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Полтаваенергозбут" задоволено:рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено узадоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів про захист прав споживачів.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Кременчуцький центр обслуговування споживачів ТОВ "Полтаваенергозбут" не має статусу юридичної особи, а тому не є належним відповідачем у справі.

07 грудня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року та відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а також стягнути судові витрати.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є зобов'язання вчинення дій для відновлення прав позивача та припинення порушення права позивача як споживача послуг з постачання електричної енергії.

Верховний Суд урахував предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що відповідна справа має виняткове значення для заявника.

Зазначені ОСОБА_1 аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями і належних обґрунтувань того, що дана справа має виняткове значення для заявника, у касаційній скарзі не викладено.

Разом із цим, ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак наведені заявником аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки належних обґрунтувань, з посиланням на відповідні рішення суду касаційної інстанції, того, що дана справа скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у касаційній скарзі не викладено.

Також слід зазначити, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, в якій, зокрема, роз'яснено, що за результатами розгляду справи по суті заявлених вимог до належного відповідача, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Наведені заявником у касаційній скарзі інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції та які не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" в особі Кременчуцького центру обслуговування споживачів про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук