Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2020 року у справі №552/5974/19

Ухвала

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 552/5974/19

провадження № 61-7488 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В., від 25 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи:

Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження, посилаючись на таке.

Проходячи службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області), в період з 20 січня по 21 лютого 2015 року він був у відрядженні, де брав участь у бойових діях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на території Донецької області, що зазнала збройної агресії з боку Російської Федерації. Під час виведення сил з м. Дебальцеве в с. Логвіново Донецької області 18 лютого 2015 року стався обстріл колони, під час якого він отримав поранення та проходив лікування.

Просив суд встановити юридичний факт його поранення при виконанні службових обов'язків 18 лютого 2015 року під час виведення сил з м. Дебальцеве в с.

Логвіново Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Посилався на те, що визнання вказаного юридичного факту йому необхідно для визначення статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року та на те, що встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду, не передбачено законодавством України.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави у складі судді Самсонової О. А. від 04 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обов'язків 18 лютого 2015 року під час виведення сил з м. Дебальцеве в с.

Логвіново Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

До Верховного Суду 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданій касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що останнім днем на подання касаційної скарги є 24 квітня 2020 року, суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустив строк на подання касаційної скарги, тому відсутні підстави для його поновлення.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд визнає її необґрунтованою, з огляду на таке.

Згідно з частиною 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 377 ЦПК України.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації, суд апеляційної інстанції надав вірну правову оцінку тим обставинам, що існує спір про право, який відповідно до приписів частини 6 статті 294 ЦПК України, належить вирішувати у порядку позовного провадження.

Встановивши, що 17 грудня 2019 року до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про розслідування нещасного випадку, що стався з ним 18 лютого 2015 року та складення акту за формою Н-1, апеляційний суд, виходив із того, що встановлення факту отримання поранення при виконанні службових обов'язків пов'язане із подальшим вирішенням спору, що виник між ОСОБА_1 та Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 та роз'яснюючи право останнього звернутись до суду в порядку позовного провадження, який вимагає дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, доказування обставин, які мають значення для справи, що унеможливлює вирішення цього питання в окремому провадженні, апеляційний суд зробив правильний висновок про вирішення цього спору в порядку позовного провадження, тобто заявнику необхідно звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах (постанова від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц).

При цьому, Верховний Суд вже неодноразово викладав висновок щодо застосування частини 6 статті 294 ЦПК України у правовідносинахщодо встановлення факту, що має юридичне значення (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 759/13083/18). Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, підстав для відступлення від якого Верховний Суд не вбачає.

Інші доводи касаційної скарги у цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обгрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обгрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України підстав для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у справі за заявоюОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара