Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2020 року у справі №128/2793/18

УХВАЛА

12 березня 2020 року

м. Київ

справа №128/2793/18

провадження №61-3511ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі: Управління) на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року в цивільній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої суми житлової субсидії,

ВСТАНОВИВ:

Управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплаченої субсидії, в обґрунтування якого посилалося на те, що субсидія була нарахована на підставі свідомого подання громадянином документів із недостовірними даними. На підставі наведеного просило стягнути надміру перераховану житлову субсидію у розмірі 21 973,88 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, Управління звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Управлінням в строк, встановлений законом, не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме: не був сплачений судовий збір відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".

29 лютого 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі: Управління) засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 21973,88 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Диспозиція пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази (стаття 258 ЦПК України).

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена у малозначній справі, то не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки Управління подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року в цивільній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої суми житлової субсидії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик