Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №720/1849/20

Ухвала

Іменем України

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 720/1849/20

провадження № 61-11036ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Магальської сільської ради об'єднаної територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецької області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 1,62 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території села Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, виділивши її із земель запасу чи резерву.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 07 березня 1992 року її було прийнято в члени колгоспу "Пам'ять Ілліча", а 27 жовтня 1992 року - в члени селянської спілки "Раранча" села Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, якій було видано державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЧВ № 000009 від 02 вересня 1994 року. Її помилково не було включено до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розпорядженням Новоселицької райдержадміністрації Чернівецької області від 28 серпня 1997 року № 278-Р було затверджено проєкти паювання земель, переданих у колективну власність селянської спілки "Раранча", розміри земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах 2,05 вартістю 5 996,50 грн. Також розпорядженням Новоселицької райдержадміністрації Чернівецької області від 07 червня 2006 року № 260-Р було встановлено зміни в розмірі земельної частки (паю) 1,62 умовних кадастрових гектарів та вартість земельної частки (паю) 5 011,09 грн.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак вона пропустила позовну давність при зверненні до суду з цим позовом без поважних причин, а сторона у справі подала письмову заяву про відмову в задоволені позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2021 року змінено в мотивувальній частині та викладено його в редакції цієї постанови.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Суд першої інстанції не визначився зі складом осіб, які беруть участь у справі та не роз'яснив позивачу право залучити до участі у справі співвідповідачем Новоселицьку районну державну адміністрацію. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, що тягне за собою безумовне скасування рішення суду.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість її позовних вимоги, однак помилково відмовив у їх задоволенні за пропуском позовної давності, так як вона дізналася про своє порушене право на отримання земельної частки (паю) лише у листопаді 2019 року, що підтверджується відповіддю Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області від 18 листопада 2019 року № 269н/ч-473. Судом першої інстанції, так як і апеляційним судом не взято до уваги наведені нею доводи, підтверджені належними доказами, щодо поважності причин пропуску позовної давності. Також суди залишити поза увагою аргументи про помилкове невключення її до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай). Вона не є юридично обізнаною, тому не могла завчасно дізнатися про порушення свого права. Крім того, поведінка Магальської сільської ради об'єднаної територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області перешкоджала її вчасному зверненню до суду, оскільки представники місцевої влади надавали їй оманливу інформацію про начебто відсутність в неї законного права на земельну частку (пай). Також вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні. Суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-239цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15. Крім того, помилковими є висновки апеляційного суду про незалучення до участі у справі належного співвідповідача - Новоселицької районної державної адміністрації, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернівецької області, яке є учасником справи, могло забезпечити надання земельної частки (паю) із земель запасу.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 1 частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами встановлено, що згідно з архівною довідкою Комунальної установи "Новоселицький районний трудовий архів" від 09 грудня 2019 року №1/628 в документах архівного фонду Колективного господарства "Пам'ять Ілліча", селянської спілки "Раранча" у відомостях про нарахування заробітної плати наявна інформація про те, що ОСОБА_1 працювала у вищезгаданих господарствах та в 1992 році мала 172 трудодні, в 1993 році - 255 трудоднів, в 1994 році - 324 трудодні, в 1995 році - 263 трудодні, в 1996 році - 123 трудодні.

З архівної довідки архівного відділу Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області від 10 червня 2020 року № 32 встановлено, що в документах архівного фонду Колективного господарства "Пам'ять Ілліча" з 07 березня 1992 року колгосп "Раранча", з 27 жовтня 1992 року - селянська спілка "Раранча" за період 1992-1995 роки є відомості про те, ОСОБА_1 була прийнята в члени колгоспу "Раранча" села Рідківці Новоселицького району (протокол загальних зборів колгоспників від 07 березня 1992 року № 2) та в члени селянської спілки "Раранча" (протокол загальних зборів членів селянської спілки "Раранча" від 27 жовтня 1992 року № 6).

За державним актом на право колективної власності на землю серії І-ЧВ № 000009 від 02 вересня 1994 року селянській спілці "Раранча" Рідківсьої сільської ради Новоселицького району передано в колективну власність 2 518,7 гектарів землі.

Згідно зі списком громадян, які працювали і працюють в селянській спілці "Раранча" і мають право на середню земельну частку на території Рідківської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_1 не включено до цього списку.

Змінюючи рішення місцевого суду і відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Встановивши, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки висновки суду по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб'єктного складу її учасників. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Наведені висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 623/901/18 (провадження № 61-18587св19) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі 351/696/17 (провадження № 61-1387св17), в якій, окрім наведеного, зазначено, що оскільки питання щодо затвердження розміру земельної частки (паю) та видачі сертифікату належить до компетенції районної державної адміністрації, то остання мала бути залучена до участі у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

Висновки апеляційного суду узгоджуються із вказаними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги щодо позовної давності та посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-239цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15 не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд в цій справі відмовив у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад, а не у зв'язку з пропуском позовної давності.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду щодо неналежності суб'єктного складу цієї справи.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Levages
Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Магальської сільської ради об'єднаної територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецької області про визнання права на земельну частку (пай).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко