Ухвала

Іменем України

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 711/1822/18

провадження № 61-10935ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 172 000 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 27 березня 2018 року відкрито провадження в цій справі.

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 326 808 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2018 року справу № 711/4067/18 за вказаним позовом прийнято до провадження суду.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2. Справи № 711/1822/18 та № 711/4067/18 об'єднано в одне провадження і передано їх судді Смоляру О. А. для подальшого розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року, за умовами якого ОСОБА_2 набув права вимоги у грошовому зобов'язанні ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 на суму 160 000 грн та 95 000 грн, а тому є підстави для заміни позивача у справі його правонаступником. Крім того, справи № 711/1822/18 та № 711/4067/18 підлягають об'єднанню в одне провадження, так як у вказаних справах однакові сторони, а спір виник щодо одних і тих же правовідносин.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року в частині залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зважаючи на зміст договору про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також беручи до уваги відсутність доказів його нікчемності та визнання недійсним у встановленому законом порядку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для заміни сторони в цій справі.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині залучення до участі у справі правонаступника позивача, і направити справу до Черкаського районного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди залучили до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3 на підставі сумнівного договору про відступлення права вимоги, за сфальсифікованими розписками, які фактично не діють, оскільки не визнаються ним та оскаржуються в суді. Він повідомляв суди про оскарження згаданих розписок, на яких ґрунтуються безпідставні позовні вимоги ОСОБА_3. Відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійної вимоги, що існує на момент переходу цих прав. Суди не врахували наведеного і дійшли помилкового висновку про заміну сторони у справі.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що у березні і травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовами до ОСОБА_1 про стягнення боргу, які були об'єднані в одне провадження.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній набув права вимоги у грошовому зобов'язанні ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 на суму 160 000 грн та 95 000 грн.

Актом прийому-передачі, що є додатком до договору про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року, ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) посвідчили, що первісним кредитором передано новому кредитору право вимоги до боржника у вигляді таких документів: оригінал розписки від 10 листопада 2015 року на суму 160 000 грн та оригінал розписки від 20 лютого 2015 року на суму 95 000 грн.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Встановивши, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року, за умовами якого ОСОБА_2 набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі оригіналу розписки від 10 листопада 2015 року на суму 160 000 грн та оригіналу розписки від 20 лютого 2015 року на суму 95 000 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц зазначено, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав оцінку укладеному між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ОСОБА_4 договору про відступлення права вимоги на предмет його недійсності за відсутності оспорення, зазначивши, що цей правочин за своєю юридичною природою є договором факторингу, а сама по собі назва оспорюваного договору не змінює його правової природи.

Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі (щодо фальсифікації розписок) не підлягають дослідженню судами в межах вирішення процесуального питання про заміну учасника справи правонаступником. Договір про відступлення права вимоги від 04 вересня 2018 року не було визнано недійсним у встановленому порядку, а тому суди правильно виходили з правомірності цього правочину.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко