Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №585/1656/20

Ухвала

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 585/1656/20

провадження № 61-10407ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), акціонерне товариство "ОТП Банк",

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Роменський МР ВДВС ГТУЮ у Сумській області), заінтересовані особи: ОСОБА_2, Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Роменський МР ВДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми)), акціонерне товариство "ОТП Банк", у якій просив: визнати поважними та поновити строк для подання скарги на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 грудня 2009 року № АА702203; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 грудня 2009 року № АА702203.

Скарга мотивована тим, що 09 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого

є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ним було укладено кредитний договір № СRL-SМЕС02/074/2008.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року у справі № 2-693/2009 з нього стягнуто на користь ЗАТ "ОТП Банк"

в особі філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Суми заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 000,00 доларів США, що еквівалентно 793 100,00 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 4 548,13 доларів США, що еквівалентно 35 020,60 грн, пеню за прострочення зобов'язань у розмірі 17 287,66 грн, штрафні санкції в розмірі 150,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі

1 700,00 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30,00 грн.

31 липня 2009 року Роменським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист у вказаній вище справі № 2-693/2009.

18 березня 2011 року ПАТ "ОТП Банк" відчужило ТОВ "ОТП Факторинг Україна" кредитний портфель і відступило право вимоги за кредитним договором № СRL-SМЕС02/074/2008.

17 липня 2019 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "АНСУ" було укладено договір факторингу, згідно з яким ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відступило, а ТОВ "Фінансова компанія "АНСУ" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № СRL-SМЕС02/074/2008.

17 липня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "АНСУ" та ОСОБА_2 укладено договори про відступлення права вимоги, за якими ТОВ "Фінансова компанія "АНСУ" відступило, а ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання, зокрема, за кредитним договором № СRL-SМЕС02/074/2008.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2020 року у справі № 585/88/20 замінено стягувача ЗАТ "ОТП Банк" у рішенні Роменського міськрайонного суду Сумські області від 09 липня 2009 року по справі № 2-693/2009 на ОСОБА_2

01 липня 2020 року йому стало відомо, що постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

від 08 грудня 2009 року № АА 702203 накладено арешт на його майно.

Вказану постанову вважав протиправною та просив її скасувати, оскільки державний виконавець не повідомив його про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі № 2-693/2009 та, не пересвідчившись у повідомленні його про початок примусового виконання рішення, виніс постанову про арешт майна без достатніх на то правових підстав. Жодних процесуальних документів державним виконавцем на його адресу не направлялося, а також відсутні записи щодо нього в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та Єдиному реєстрі боржників.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області

від 19 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року (надійшла до суду 25 червня 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його скарги.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ним не було отримано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, доказів її надсилання Роменський МР ВДВС Північно-Східного МУМЮ (м. Суми) до суду не надав. Боржник повинен бути належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом. Вказує, що сплив строку на добровільне виконання рішення суду само по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує накладення арешту на майно боржника, оскільки такою підставою може бути невиконання боржником рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк. Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт її отримання боржником. Зазначає, що державний виконавець, не переконавшись у вказаних обставинах, не мав права накладати арешт на його майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі

у редакції, чинній на час прийняття постанови державним виконавцем) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження". За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (частина 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно

з виконавчим документом.

Судами встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року у справі № 2-693/2009 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ЗАТ "ОТП Банк" в особі філії ЗАТ "ОТП Банк" у м. Суми заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 000,00 доларів США, що еквівалентно 793 100,00 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі

4 548,13 доларів США, що еквівалентно 35 020,60 грн, пеню за прострочення зобов'язань у розмірі 17 287,66 грн, штрафні санкції в розмірі 150,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 1 700,00 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30,00 грн (а. с. 3).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2020 року у справі № 585/88/20 замінено стягувача ЗАТ "ОТП Банк" у рішенні Роменського міськрайонного суду Сумські області від 09 липня 2009 року по справі № 2-693/2009 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СRL-SМЕС02/074/2008 на ОСОБА_2 (а. с. 83-84).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2020 року у справі № 585/733/20 відмовлено у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-693/2009 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 травня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2020 року скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-693/2009 таким, що не підлягає виконанню.

Із витягу спецрозділу виконавчого провадження вбачається, що 15 жовтня 2009 року старшим державним виконавцем Редько М. В. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ "ОТП Банк" заборгованості в розмірі 847
288,26 грн. 08 грудня 2009 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № АА 702203, а саме: невизначене майно, нерухоме майно на суму 932 030,09 грн. 08 лютого 2010 року винесено постанову про арешт коштів боржника, а 23 квітня 2010 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу. 10 травня 2011 року старшим державним виконавцем Редько М. В. повторно відкрито виконавче провадження, проте

28 листопада 2011 року вказане виконавче провадження закінчене на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ направлено за належністю до іншого органу ДВС, а саме до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, оскільки згідно з довідкою Роменського МВ УМВС України в Сумській області від 29 вересня 2011 року та ОСОБА_1 в м. Ромни не зареєстрований та не проживає,

а проживає в АДРЕСА_1

(а. с. 40-43).

Відмовивши у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 було відомо як про існування виконавчого листа, так

і виконавчого провадження у справі № 2-693/2009. При цьому, знаючи про те, що рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 липня 2009 року у справі № 2-693/2009 не виконано, ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що державним виконавцем будуть вживатися всі передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, проте тривалий час ОСОБА_1 не цікався примусовим виконанням судового рішення, за яким він є боржником, і до суду звернувся лише у липні 2021 року.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), акціонерне товариство "ОТП Банк", відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць