Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №755/18411/18

Ухвала

Іменем України

31 травня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18411/18

провадження № 61-9957ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2005 року у справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що 14 квітня 2005 року виконавчий лист про стягнення аліментів був направлений до відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Шевченківського району м. Києва, однак до теперішнього часу рішення суду не виконується. Виходячи зі змісту листа начальника ВДВС Шевченківського району м. Києва про ненадходження до нього виконавчого листа, вважає, що виконавчий лист був втрачений при пересилці.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа, виданого 04 квітня 2005 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 лютого 2005 року і до її повноліття.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист про стягнення аліментів був втрачений, а строк для пред'явлення його до виконання не закінчився, тому заявлена вимога про видачу дубліката виконавчого листа є обґрунтованою.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності підстав для видачі дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів до повноліття дитини, враховуючи відсутність в матеріалах справи даних про отримання стягувачем оригінала виконавчого листа.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував надмірний формалізм, оскільки видача дубліката виконавчого листа, якщо оригінал цього листа не видавався, ніяким чином не порушує права ОСОБА_2 Вважає, що суд апеляційної інстанції позбавив її права на отримання аліментів на дитину, оскільки їй вже виповнилося 18 років. Навіть якщо вона звернеться до суду за видачею оригінала виконавчого листа, вона пропустить строк подачі його до виконання. Крім того, зазначає, що враховуючи те, що Дніпровський районний суд міста Києва вважав, що виконавчий лист надсилався до виконання, вона не могла отримати його оригінал, у зв'язку з чим була вимушена звернутися до суду за видачею дубліката цього листа.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 431 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з пунктом 17.4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2005 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 лютого 2005 року і до досягнення її повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в розмірі 51,00
грн.

На підставі вказаного судового рішення Дніпровським районним судом міста Києва 25 квітня 2005 року направлено до ВДВС Шевченківського району м. Києва виконавчий лист про стягнення державного мита.

12 вересня 2005 року до Дніпровського районного суду міста Києва з ВДВС Шевченківського району м. Києва надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 державного мита на користь держави, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою 30 листопада 2018 року про видачу дубліката виконавчого листа, виданого на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2005 року, ОСОБА_1 посилалась на те, що 14 квітня 2005 року виконавчий лист про стягнення аліментів був направлений на примусове виконання до ВДВС Шевченківського району м. Києва, однак, як вбачається з листа начальника цього відділу, оригінал виконавчого листа до них не надходив і на виконанні не перебуває. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що оригінал виконавчого листа був втрачений при пересилці у 2005 році.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 вже зверталась до Дніпровського районного суду міста Києва з такою ж заявою, однак посилалась при цьому на лист начальника Подільського районного ВДВС м.

КиєваГоловного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у м. Києві, відповідно до якого оригінал виконавчого листа на виконанні у відділі відсутній.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки заявником не надано доказів про відсутність на виконанні виконавчого документа у Шевченківському районному ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві або пересилання його до Подільського районного ВДВС м.

Києва ГТУЮ у м. Києві.

За змістом статті 348 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів)за кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущено до негайного виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено рішення, видається один виконавчий лист.

У відповідності до пункту 13.6. Тимчасової Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 лютого 2005 року № 20 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 березня 2005 року за № 346/10626, для виконання судового рішення в цивільній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист.

Пунктом13.6.4. вказаної Інструкції передбачено, щоу справах, зокрема, про стягнення аліментів виконавчий лист передається судом на руки стягувачу після набрання рішенням суду чинності або на вимогу стягувача надсилається за його місцем проживання. Виконавчі листи про конфіскацію майна, про стягнення сум до державного бюджету або інші стягнення на користь держави надсилаються судом в органи державної виконавчої служби.

Таким чином, для звернення до виконання рішення Дніпровського районного суду містаКиєва від 24 березня 2015 року про стягнення аліментів стягувачу ОСОБА_1 необхідно було звернутися до суду з письмовою заявою про видачу виконавчого листа або заявою про його направлення за її місцем проживання.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що з дня ухвалення рішення суду (24 березня 2005 року) до листопада 2018 року ОСОБА_1 не зверталась до суду із заявою щодо видачі виконавчого листа про стягнення аліментів, в матеріалах справи відсутня розписка стягувача про його отримання або будь-які інші відмітки щодо видачі такого листа.

Відповідно до супровідного листа від 14 квітня 2005 року до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві був направлений виконавчий лист про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, оскільки рішення в цій частині було допущено до негайного виконання, а станом на 14 квітня 2005 року рішення ще не набуло законної сили.

Наявність у матеріалах справи копій двох супровідних листів від 14 квітня 2005 року та від 25 квітня 2005 року підтверджують лише обставини щодо направлення судом на виконання виконавчого листа про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць та виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави державного мита.

З огляду на викладене, встановивши відсутність в матеріалах справи даних про отримання стягувачем оригінала виконавчого листа для пред'явлення його для виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, тобто заявником не доведено наявності підстав для видачі дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів до повноліття дитини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

Посилання представника ОСОБА_1 на наявність у неї доказів про виконання зазначеного рішення суду, які підтверджують факт видачі виконавчого листа, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими та безпідставними, оскільки повідомлення про прості перекази від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" на адресу ОСОБА_1 аліментів за період вересень-грудень 2005 року не свідчать про звернення виконавчого листа до виконання. Апеляційним судом враховано пояснення ОСОБА_2 про те, що у зв'язку з ненадходженням виконавчого листа на виконання за місцем його роботи, він звернувся з відповідною заявою до свого роботодавця, а тому аліменти відраховувались на підставі поданої ним заяви.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик