Ухвала

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 200/18858/16-ц

провадження № 61-3341 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,

заявник - заступник прокурора Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 13 березня 2017 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

6 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він з 1998 року проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене житлове приміщення він займає на підставі ордера № 13/985 на право зайняття службового приміщення від 11 березня

1998 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 809 від 26 грудня 2014 року змінено правовий режим житлових приміщень у гуртожитку по

АДРЕСА_1 та включено зазначений об'єкт нерухомості до житлового фонду постійного проживання, який належить на праві власності Територіальній громаді м.

Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

У березні 2016 року він звернувся до органу приватизації із заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1. Однак, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради відмовило йому у приватизації квартири, посилаючись на те, що він не надав необхідний перелік документів.

Посилаючись на порушення відповідачем його права на приватизацію квартири, просив визнати відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв. м, житловою площею 32,5 кв. м необґрунтованою та незаконною; зобов'язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію зазначеної квартири.

РішеннямБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 22 березня 2016 року № 3/4-519 в приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв. м, житловою площею 32,5 кв. м на ім'я ОСОБА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем при зверненні до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради було надано всі необхіднідля здійснення приватизації документи, що передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, а тому відмова у здійсненні приватизації є незаконною та порушує право позивача на набуття права власності на житло.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області відхилено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у здійсненні приватизації спірної квартири є незаконною та такою, що порушує право позивача на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку, є законним та обґрунтованим.

У січні 2018 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було надано для проживання службове житло, а саме одна кімната у спірному будинку, житловою площею 23,0 кв. м, при цьому як він користується житловим приміщенням, площею 57,7 кв. м.

Доказів наявності у нього ордера (договору найму) на право зайняття житлового приміщення площею 57,7 кв. м позивач не надав. Судами також не встановлено того, чи використав ОСОБА_1 своє право на приватизацію. Крім того, ураховуючи, що даний спір стосується процедури розгляду звернення органом місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень, та не містить позовних вимог щодо визнання за позивачем права на приватизацію житлового приміщення, вважав що відповідно до положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) такий спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, обгрунтований тим, що доводи касаційної скарги є аналогічні доводам апеляційної скарги, яким надано обґрунтовану правову оцінку судом апеляційної інстанції. Твердження прокурора, що ним вже використано право на приватизацію є припущенням. При зверненні до відповідача він надав вичерпний перелік документів, у тому числі ордер на зайняття службового приміщення. Посилання прокурора на необхідність розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства вважав безпідставними, оскільки вони грунтуються на нормах, які в силу дії закону у часі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що заступник прокурора Дніпропетровської області оскаржує рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

6 грудня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик