Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №274/575/19

Ухвала

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 274/575/19

провадження № 61-16174ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються із нього згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року по справі № 274/4221/16 на користь ОСОБА_1 на утримання сина

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу) щомісячно до розміру 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 14 лютого 2019 року дану справу визнано малозначною та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Зменшено розмір аліментів, які стягуються

з ОСОБА_2 згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року по справі № 274/4221/16, та стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у якій остання, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також зазначає, що ця справа має виняткове значення для неї.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена

в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921 грн.

У пункті 6 частини 1 статті 176 ЦПК України, передбачено, що у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом

2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Житомирського апеляційного суду

від 01 серпня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не

є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ця справа має виняткове значення для неї

є безпідставними, оскільки останньою не наведено належного обґрунтування такого твердження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков