Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2020 року у справі №643/17632/19

Ухвала

12 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 643/17632/19

провадження № 61-10311св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В.

В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року у складі судді Задорожної А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів:

Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю її та ОСОБА_2 з 2006 року до дня його смерті.

Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що заявник є спадкоємицею четвертої черги після ОСОБА_2, про наявність інших спадкоємців їй не відомо. У видачі свідоцтва про спадщину їй відмовлено, зазначено, що для отримання спадщини потрібно надати рішення суду про встановлення факту проживання спадкоємця із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років.

На підтвердження факту родинних відносин з спадкодавцем ОСОБА_1 зазначила, що спадкодавець 17 березня 1973 року уклав шлюб з її бабою, а після 2006 року спадкодавець разом із бабою заявниці переїхав проживати до квартири за адресою: АДРЕСА_1, де також проживала заявник разом зі своїми батьками. Отже, заявник проживала однією сім'єю зі спадкодавцем більше п'яти років. На підставі викладеного просила заяву задовольнити.

Стислий виклад заперечень заінтересованої особи

Харківська міська рада (далі - Міська рада) просила у задоволені заяви відмовити, посилаючись на відсутність доказів проживання заявника однією сім'єю зі спадкодавцем більше п'яти років.

Міська рада також зазначила, що рішення суду на користь заявника може суттєво вплинути на майнові права територіальної громади міста щодо необхідності виконати обов'язок для визнання відумерлим спадкового майна, що належало на праві власності ОСОБА_2.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, заяву задоволено.

Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2006 року до дня смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, показаннями свідків, фотокартками.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю з 2006 року потрібно заявникові для оформлення спадщини за законом, оскільки заявник є спадкоємцем четвертої черги за покійним ОСОБА_2.

Апеляційний суд додатково зазначив, що доводи Харківської міської ради, що оскаржуваним рішення порушено права та законні інтереси територіальної громади, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що Харківська міська рада виконала передбачений у статті 1277 ЦК України обов'язок та звернулася до суду з відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з листом приватного нотаріуса від 01 червня 2020 року ОСОБА_1 прийняла спадщину як спадкоємець четвертої черги, інші заяви від спадкоємців або відомості про спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, у спадковій справі відсутні. ОСОБА_1 фактично мешкала із спадкодавцем на час відкриття спадщини як невістка.

Про відсутність спору про право у цьому випадку, на переконання апеляційного суду, свідчить передбачена законом можливість заявниці на підставі рішення суду про встановлення юридичного факту звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про спадщину.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Харківська міська рада 15 липня 2020 рокузвернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначено, що:

- оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права;

- оскаржувані рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18). Відповідно до цих висновків показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у наданому відзиві на касаційну скаргу Харківської міської ради просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Харківської міської ради, залишити в силі оскаржувані судові рішення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18).

За правилами частин 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2.

Згідно з листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Н. Ю. від 01 червня 2020 року відповідно до відомостей, що є у спадковій справі № 05-2014, в установлений строк спадщину після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (заява від 19 березня 2013 року № 15), яка заявила, що вважає себе спадкоємцем четвертої черги. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

У матеріалах зазначеної спадкової справи наявна довідка ОСББ "Жасмін" від 18 березня 2014 року № 34, у якій зазначено, що ОСОБА_2 на момент смерті постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Разом з ним на день смерті проживала невістка ОСОБА_3, власник квартири АДРЕСА_3 з 27 серпня 2004 року, яка в цій квартирі не зареєстрована.

Апеляційний суд згідно із зазначеною довідкою приватного нотаріуса встановив, що відсутні спадкоємці будь-якої черги, які прийняли спадщину фактично. Відповідно до інформації, отриманої нотаріусом з Державного реєстру запису актів цивільного стану від 27 травня 2020 року, ОСОБА_2 на момент смерті у шлюбі не перебував, неповнолітніх дітей не мав. Інформація про наявність спадкоємців другої та третьої черги у спадковий справі відсутня, заяв ніхто не подавав.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що Харківська міська рада виконала передбачений у статті 1277 ЦК України обов'язок та звернулася до суду з відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою.

У судовому засіданні у суді першої інстанції допитані як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2006 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, свідки зазначили, що заявник зі спадкодавцем вважали один одного родичами, мали спільні витрати, опікувалися один про одного.

Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтверджується фотокартками, долученими до матеріалів справи, на яких зображені заявник та спадкодавець, які за характером свідчать про наявність родинних стосунків, документами, доданими до заяви, зокрема, договором дарування квартири, за яким ОСОБА_2 подарував заявнику квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про близькі стосунки сторін договору.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю з 2006 року необхідне заявникові для оформлення спадщини за законом, оскільки заявник є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з положенням пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У справі, яка переглядається, касаційну скаргу подано та касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених положенням пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 396 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18).

Проте, зазначена підстава касаційного оскарження не була підтверджена під час перегляду справи в межах доводів касаційної скарги позивача, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, потрібно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.

За обставинами справи, яка переглядається, предметом заяви у справі окремого провадження є встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, метою подання якого є оформлення спадщини за законом.

Отже, предметом доказування у цій справі є доведення факту проживання заявника зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини відповідно до вимог статті 1264 ЦК України або відсутність таких обставин.

Водночас, у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18), висновки постанови Верховного Суду в якій, на переконання заявника, помилково не застосована апеляційним судом у справі, яка переглядається, предметом спору за первісним позовом було визнання особи такою, що втратила право користування житлом, скасування реєстрації в житловому будинку, а за зустрічним позовом - встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Отже, у межах справи № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18) доказуванню підлягали, зокрема, обставини спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відповідно до стаття 74 Сімейного кодексу України та, як наслідок, наявність/відсутність спільного сумісного майна подружжя.

У постанові від 18 лютого 2019 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18) Верховний Суд виклав правовий висновок щодо застосування саме правил статті 74 СК України. Натомість, у справі, яка переглядається, безпосередньою підставою для встановлення факту проживання особи разом із спадкодавцем на момент смерті є правила статті 1264 ЦК України.

Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою, яка наведена заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права.

Наведене свідчить про те, що у прикладі, наведеному заявником, як вимоги, так і підстави позову не є аналогічними, а також наявне різне матеріально-правове регулювання спірних відносин, що дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність наведеної у скарзі Харківської міської ради підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, не була підтверджена після відкриття касаційного провадження.

Оскільки наявність наведеної у скарзі Харківської міської ради підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, не підтверджено після відкриття касаційного провадження, то відповідно до пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради підлягає закриттю.

Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко