Ухвала

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 662/338/18

провадження № 61-8580ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зайцева Миколи Павловича, на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування збитків у зв'язку із порушенням зобов'язання та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування збитків у зв'язку із порушенням зобов'язання та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання.

Позов мотивовано тим, що протягом 2004-2007 років вона неодноразово укладала договори банківського вкладу (депозиту) із ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", які оформлялись у приміщенні Новотроїцького відділення вказаної банківської установи. Грошові кошти за договорами передавала працівнику банку ОСОБА_2, яка незаконно, з метою розкрадання коштів позивача та інших осіб, вилучила їх з каси.

Вказувала, що вищевказані факти встановлені вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року із змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за частиною 5 статті 191 КК України. Судом установлено, що ці особи вчинили розкрадання її коштів при виконання своїх службових (трудових) обов'язків під час перебування на посадах у відповідача. Зазначала, що вона неодноразово зверталась до суду із позовами щодо повернення коштів, але їй було відмовлено, тому вважає строк позовної давності вона не пропустила.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнення, просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 313 745 грн, які складають з: 10 400 грн - суми втраченого вкладу станом на лютий 2005 року за договором № 2635846363; 18 200 грн - суми втраченого вкладу станом на лютий 2005 року за договором № 168; 3 000 - суми втраченого вкладу станом на лютий 2006 року за договором № 168; 8 000 грн - суми втраченого вкладу станом на лютий 2005 року за договором № 47; 4 558 грн - суми втраченого вкладу станом на лютий 2005 року за договором від 18 лютого 2004 року, всього 44 158 грн, також 235
565,10 грн - інфляційних втрат з суми боргу 41 158 грн з лютого 2005 року по лютий 2019 року, 15 566,91 грн - інфляційних втрат з суми боргу 3 000 грн з лютого 2006 року по лютий 2019 року, 17 286 грн - три відсотки річних від простроченої суми боргу 41 158 грн за 14 років, 1 170 грн - три відсотки річних від простроченої суми боргу 3 000 грн за 13 років.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 60 848,83 грн та понесені судові витрати у розмірі 4 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 вересня 2019 року змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на недоведеність позовних вимог щодо викрадення працівниками відповідача 01 березня 2004 року грошових коштів позивача у розмірі 7 003,82 гривень та 25 лютого 2005 року 7
727,26 гривень, резолютивну частину цього ж рішення в частині визначення суми відшкодування збитків змінено, суму 60 848,83 гривні збільшено до 80 265,24
гривні. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев М. П., просить змінити рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та стягнути з відповідача на користь позивача збитки за невиконання договірних зобов'язань в сумі 39 600 грн, а також інфляційні втрати в сумі 107 662 грн, три відсотка річних в сумі 147 262 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у даній справі становить 313 745 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*250=525 500).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Заявник у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зайцева Миколи Павловича, на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування збитків у зв'язку із порушенням зобов'язання та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко