Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №346/1640/17

Ухвала

14 травня 2021 року

м. Київ

справа № 346/1640/17

провадження № 61-7608ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого

2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 05 лютого 2015 року у розмірі 1 560,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову становило 42 308,23 грн, з яких: 27 120,66 грн - сума боргу, 15 187,57 грн - відсотки.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 276,00 грн за договором позики. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 травня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року у вищевказаній справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі (провадження № 61-22212ск18).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 05 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року у вищевказаній справі на підставі пункту 3 частини 2 статті 394 ЦПК України (провадження № 61-22212ск18).

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року,

з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року залишено без змін.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦПК України судовими рішеннями

є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі

2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 42 308,23 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року вказану справу визнано малозначною. Підстави вважати, що суд помилково відніс зазначену справу до категорії малозначних, відсутні.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом

в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа має виняткове значення для заявника.

Проте, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для заявника, а полягають у його незгоді

з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня

2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду

від 30 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць