Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №682/2365/19

Ухвала

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 682/2365/19

провадження № 61-12451ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" (далі - ТОВ "Автокредит плюс"), акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у якому просив визнати недійсним договір та стягнути на його користь сплачені кошти (163 058 грн), посилаючись на порушення його прав як споживача, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору фінансового лізингу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено із інших підстав. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів залишено без змін.

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана постанова Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року ухвалена у малозначній справі, вона не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання недійсним договору та стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук