Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.05.2020 року у справі №524/4610/19

Ухвала

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 524/4610/19

провадження № 61-7192ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та оскаржуваних судових рішень

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах") про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відмову ПрАТ "СК "Інгосстрах" у виплаті страхового відшкодування неправомірною.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Інгосстрах" задоволено.

Рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 15 січня

2020 року, в частині визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рух справи у суді касаційної інстанції

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 було залишено без руху, надано заявнику строк до 02 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень. Роз'яснено заявнику положення пункту 1 частини 1 та частину 2 статті 389 ЦПК України щодо виключних випадків касаційного оскарження судових рішень.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у новій редакції, у якій вона просила постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник узагальнено посилається на те, що апеляційний суд, надав неправильну правову оцінку обставинам справи та не урахував пояснень заявника, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, однак не зазначає виключних випадків касаційного оскарження судових рішень передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд роз'яснив їй положення частини 2 статті 389 ЦПК України щодо виключних випадків касаційного оскарження судових рішень, однак заявник недоліки касаційної скарги не усунула, оскільки, подана на усунення недоліків касаційна скарга, за змістом є ідентичною поданій раніше.

Аналізуючи наведене, станом на 15 червня 2020 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2020 року заявник не усунула.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від

19 грудня 1997 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик